Теорія комунікації в маркетингу

теорії інформації - суто прикладної математичної науки;

теорії комунікативних обмінів - науки про стратегію і такти¬ку людської поведінки під час обміну інформацією. Так, сильний не дає інформації слабшому, оскільки не розглядає його як вар¬того уваги співрозмовника (ділового партнера). Під час обміну інформацією сильний весь час вимагає зворотного зв'язку, ос¬кільки він не впевнений, чи розуміє його партнер; слабкий нав¬паки - легко віддає свою інформацію, сподіваючись отримати від сильного хоча б мінімум корисної для себе інформації.

4. Філологічний підхід з використанням:

лінгвістики - науки про мову, яка пояснює мовні форми, що з їхньою допомогою саме й відбувається комунікація;

семантики - науки, що вивчає значення мовних одиниць, бо без формалізації семантики неможливе будь-яке комп'ютерне моделювання людського мислення та спілкування. На ній базує¬ться комп'ютерна лінгвістика, когнітивна лінгвістика, штучний інтелект;

соціолінгвістики - науки, яка досліджує зв'язок соціальних і мовних структур;

психолінгвістики - науки про еквіваленти мовних процесів у психіці;

паралінгвістики - науки про процеси, які супроводжують мо¬вну комунікацію, тобто про невербальні комунікації.

5. Психологічний і соціологічний підхід, що використовує:

психологію - науку про поведінку окремого індивідуума, групи людей або народу в цілому згідно з менталітетом;

соціологію - науку, що вивчає відносини соціальних структур.

Практикам маркетингових комунікацій дуже важливо викори¬стовувати в повній мірі ці теоретичні надбання, щоб досягти ці¬лей маркетингу - спонукати людину до купівлі того чи того то¬вару (продукту, послуги, ідеї).

У практичному маркетингу застосовуються різні моделі кому¬нікації, опрацьовані Р. Якобсоном, Т. Ньюкомом, Ю. Лотманом, К. Шенноном, В. Вібером, Ф. де Соссюром, Ч. Пірсом та іншими.

Одна з найпростіших, але досить наочних моделей комуніка¬цій належить американському політологу Лассвелу. Вона пере¬дбачає таку схему комунікації:

комунікатор -> звернення -> носій звернення -» одержувач,

тобто процес починається з людини і закінчується людиною. Комунікатором може бути компанія-рекламодавець, інформаційна агенція, президент компанії або країни, його речник тощо. Одер¬жувач - це партнери по бізнесу, працівники держструктур, засо¬бів масової інформації, покупці, споживачі, посередники, окремі групи населення тощо.

Відтак людина в процесі комунікації є водночас і суб'єктом, і об'єктом комунікації. Тому її поведінку в цьому процесі дослі¬джували ще з давніх давен. З появою суспільних відносин кому¬нікації стали часткою управління суспільством.

Наскальні зображення танців печерних людей, їхні колекти¬вні заклинання, а пізніше вуличні крики глашатаїв і зазивал, та¬вра, ієрографічні накреслення, настінні об'яви про гладіаторсь¬кі бої, численні вивіски торгових та ремісничих підприємств на терені країн Середземномор'я також виконували функцію соці¬ального об'єднання людей для вирішення загальних проблем. Іще з часів античності відомі випадки використання з цією ме¬тою засобів науки логіки, риторики та сценічної майстерності. Це давало змогу навіть у ті далекі часи керувати народом і впливати на суспільну думку (згадайте знамените «Хліба та ви¬довищ!»).Система засобів масової комунікації первісних общин охоп¬лювала здебільшого всіх членів общини і була завжди видови¬щем - драматичним дійством, що зверталося до емоцій і почут¬тів. В основному це була невербальна комунікація. На руїнах первісної общини постали усна творчість і писемна література. На думку теоретиків комунікацій, це дало змогу перейти до но¬вих суспільних відносин. У дальшому відбувається зростання кількості учасників, джерел і предметів інформаційного обміну. Значно змінюються психологія і характер людини, хоч її фізичні риси залишилися майже незмінними (вони лишаються такими й до сьогодні). Посилюється роль соціальних, політичних, психоло¬гічних методів управління поведінкою окремих осіб, груп і сус¬пільства в цілому. Суспільство подекуди досягає так званого інформаційного ступеня цивілізації. З'являється потреба у створених відносин. Як своєрідну протиотруту суспільство ні науки про людське спілкування - соціальної психології, яка виникла тільки у 20-х роках XX ст., тобто в період оформлення маркетингу як теорії та практики ринкових відносин. Як бачимо пізнання суспільства й соціальних явищ виявилось значно складнішим, ніж сподівалося людство!