Розвиток рекламних агентств на Україні
-Законом України від 21.12.93 р. № 3759
"ПРО телебачення і радіомовлення", із змінами і доповненнями;
-Законом України від 16.11.92 т. №2782-XI I "ПРО друкарські засоби масової інформації (пресі) в Україні" із змінами і доповненнями;
-Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами й ін.
Причому якщо для урахування в рекламодавця важливо, можно чи назвати витратами на рекламу вартість рекламного агентства (адже тільки в цьому випадку, відповідно до підпункту 5.4.4 Закону про прибуток, вони включаються до складу валових витрат), то для урахування рекламного агентства це не важливо, адже для нього виробництво рекламної продукції або надання рекламних послуг є звичайною комерційною діяльністю.
Проте чи є "щось" рекламою або немає, важливо для визначення того, чи виникає необхідність числення і сплати специфічного податку - податку з реклами. Важливо також правильно визначити момент, коли така необхідність дійсно виникає.
Податок із реклами названий у числі місцевих податків і зборів Законом про систему оподатковування. Відповідно до пункту 3 статті 15 названого Закону місцеві податки і збори (обов'язкові платежі 1) механізм стягування і порядок їхньої сплати сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку й у рамках граничних розмірів ставок, установлених законами України. Причому податок із реклами не згадується серед місцевих податків і зборів, що обов'язкові для введення органами місцевого самоврядування на територіях тих адміністративно-територіальних одиниць, де є об'єкти оподатковування і склалися необхідні умови.На правах законодавчого акта, що регулює нарахування і сплату податку з реклами в даний час, діє Декрет № 56-93. Відповідно до статті 11 цього Декрету податок із реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, що передають інформацію з комерційною ціллю за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна і одяга; на вулицях, магістралях, площах, будинках, транспорті й в інших місцях. Платниками податку з реклами, відповідно до того ж стаття, є юридичні особи і громадяни, а об'єктом оподатковування названа вартість послуг за встановлення і розміщення реклами. Декретом № 56-93 установлений граничний розмір податку з реклами у виді 0,1 % вартості послуг за розміщення одноразової реклами і 0,5 % за розміщення реклами на тривалий час. Передбачено, що сплата податку з реклами провадиться під час оплати послуг по встановленню і розміщенню реклами.
Як у дійсного «великого» податку: платники, об'єкт оподатковування, терміни сплати як у дійсного «великого» податку - неурегульовані питання, суперечливі і непевні відповіді, звичайно дає можливість податковим органам діяти на місцях за своїм розсудом.
Повноваження органів місцевого самоврядування при введенні податку з реклами.
Повноваження органів місцевого самоврядування обмежені, місцеві ради можуть понижувати ставки податку з реклами, але не підвищувати їх, можуть зменьшувати базу оподатковування, але не розширювати її, мають право вводити пільгові податкові ставки, звільняти від сплати податку з реклами і деякі категорії платників або надавати відстрочку по його сплаті, тобто скорочувати перелік платників податків, але не збільшувати його.
На практику майже всі основні принципи нарахування і сплати цього податку, визначені Декретом № 56-93, у рішеннях місцевих рад піддалися деяким, іноді значним і навіть суперечному самому Декрету змінам.
Платник податку з реклами.
Платником податку з реклами є рекламодавець - особа, що замовляє послуги по встановленню і розміщенню реклами. Рекламне агентство можна назвати платником цього податку тільки тоді, коли воно саме є таким рекламодавцем.
Порядок сплати податку з реклами.
Порядок сплати податку з реклами установлюється відповідним органом місцевого самоврядування в межах адміністративно-територіальної одиниці. Загальним для всіх територіальних громад є такий порядок, при якому особи, що розміщають і встановлюють рекламу (наші рекламні агентства), збирають податок із реклами з рекламодавців і в терміни, установлені місцевими радами, перераховують податок у місцевий бюджет.