Виробничо-торговельна діяльність підприємства

Першим етапом методології наукового управління був аналіз змісту роботи і визначення її основних компонентів. Потім була обгрунтована необхідність систематичного використання стимулювання з метою зацікавленості працівників у збільшенні продуктивності праці і збільшенні об’єму виробництва. Автори робіт по науковому управлінню висунули і обгрунтували такі наукові положення:

-використання наукового аналізу для визначення найкращих засобів досягнення цілей і рішення конкретних задач;

-необхідність забезпечення працівників ресурсами, які необхідні для ефективного виконання задач.

Існують такі найважливіші концепції, які внесли суттєвий внесок в розвиток сучасної теорії і практики управління:

-наукове управління;

-адміністративне управління;

-управління з позицій психології і людських відносин;

-управління з позицій науки про поведінку.

Крім цього, існують тринадцять наукових підходів до управління, які отримали свій розвиток в сучасних умовах - це системний, комплексний, інтеграційний, маркетинговий, функціональний, процесний, відтворювальний, нормативний, кількісний, адміністративний, ситуаційний, поведінковий підходи.

На досліджуваному підприємстві використовуються:

1. Системний підхід. Від передбачає, що керівники підприємства повинні розглядати організацію як сукупність взаємозв’язаних елементів, таких як люди, структура, задачі та технологія, які орієнтовані на досягнення різноманітних цілей в умовах мінливого зовнішнього середовища.

Найважливіші принципи системного підходу:

-процес прийняття рішень повинен починатись з виявлення і чіткого формулювання певних цілей;

-необхідно розглядати всю проблему як ціле, як єдину систему і виявляти всі наслідки і взаємозв’язки кожного рішення;

-необхідні визначення і аналіз можливих альтернативних шляхів досягнення мети;

-цілі окремих підсистем не повинні вступати в протиріччя з цілями всієї системи.

При застосуванні системного підходу на основі маркетингових досліджень спочатку формуються параметри входу - продукції або послуги: що виробляти, з якими показниками якості, з якими витратами, для кого, в які строки, кому продавати і за якою ціною. На ці питання відповіді даються одночасно. Вихід повинен бути конкурентоспроможним по нормативам.

Потім визначаються параметри входу: які необхідні ресурси та інформація для процесу. Потреба в ресурсах та інформації прогнозується після вивчення організаційно-технічного рівня виробництва підприємства (рівня техніки, технології, організації виробництва, праці і управління) та параметрів зовнішнього середовища.

2. Ситуаційний підхід передбачає, що придатність різноманітних методів управління визначається ситуацією. Поскільки існує велика кількість факторів як в організації, так і в зовнішньому середовищі, не існує єдиного найкращого способу управління підприємством. Самим ефективним в певній ситуації є метод, який найбільше відповідає певній ситуації. Ситуація - це певний набір обставин, які впливають на функціонування підприємства в певнич час. Використовуючи ситуаційний підхід, керівництво може зрозуміти, які методи і засоби є найкращими для досягнення цілей організації в певній ситуації.