Соціально-економічна природа інфляції
Виникає замкнуте коло: спад виробництва, однією з причин якого є інфляція, у свою чергу, посилює інфляційний тиск, оскільки провокує підвищення цін і зменшує доходи бюджету. А оскільки стабілізаційні монетарні й фінансові заходи не спроможні цілком ефективно спрацювати за таких умов, це потребує зміни загального напрямку антиінфляційної політики і переходу до нового його етапу. Він має базуватись на вирівнюванні умов господарювання для всіх виробників, на конкурентному стимулюванні виробництва та інвестиційної активності, яке, використавши попередні успіхи придушення самоіндукованої інфляційної хвилі, має зробити наголос на розвитку й нарощуванні.[1,260]
Отже, основою антиінфляційної програми повинні стати пріоритетні завдання тактики і стратегії виходу України з економічної кризи, а це:
1. Радикальна аграрна реформа, яка передбачатиме передачу землі в приватну власність селянам (за чисто символічну платню) із наданням їм можливості використовувати будь-які форми ведення сільгоспвиробництва. Сільське господарство, як відомо, найбільше постраждало від інфляції, і водночас його найменше зачепили будь-які позитивні зміни. Для швидкого виходу з кризи необхідна поява малих і великих ефективних господарств, а це можливо тільки за умови вирішення основного питання аграрної реформи – приватної власності на землю.
2. Ефективна інвестиційна політика. Державні інвестиції повинні бути спрямовані на розвиток найважливіших галузей, особлива увага має зосередитись на паливно-енергетичному комплексі, адже від нього найбільшою мірою залежить ефективність функціонування всього господарства України. Проекти енергозбереження, пошуково-розвідувальних робіт, нових розробок покладів газу, нафти, вугілля повинні фінансуватися першочергово. Крім державних інвестицій, треба активно залучати й іноземні, звичайно, за умов захисту національного виробництва, оскільки джерела інвестиційних ресурсів, необхідні для відновлення економічного зростання, нині дуже обмежені.Суттєвим фактором, який визначає рівень інвестиційного процесу, є дуже висока ціна грошей. Щоб стимулювати діяльність комерційних банків в інвестиційній сфері, треба подбати не лише про реальне законодавство у цій сфері, а й про реальні податкові пільги, пов’язані із вкладанням грошей в інвестиційний процес. Важливим є і моральний фактор розвитку інвестиційного процесу. Інвестиційна політика комерційних банків не буде нормально розвиватись доти, аж доки вони завоюють довіру й авторитет. Це один із найвагоміших обов’язкових елементів інвестицій, і не тільки за умов інфляції.
Ще один спосіб стимулювання інвестиційної діяльності – розвиток фондового ринку для залучення засобів шляхом випуску акцій, облігацій під фінансування реального проекту. У Національному банку переконані, що для поглиблення стабілізації на грошовому ринку та утримання контролю за попитом-пропозицією вільно конвертованої валюти надзвичайно важливе значення має фондовий ринок України.
Сьогодні, як ніколи, актуальною є розробка цієї моделі фінансування державних потреб. Але на фондовому ринку України й досі немає ліквідних акцій. Для цього, як вважають учасники фондового ринку, треба здійснити реорганізацію корпоративного управління, створити умови для довіри клієнтів до інституційних інвесторів, розробивши етичні стандарти їхніх взаємовідносин. Важлива роль у цьому належить законодавству, яке максимально враховувало б інтереси власників та інвесторів.
У здійсненні інвестиційної політики слабо розкривається потенціал такого інструменту, як вклади населення, які повинні перетворитися в інвестиції.
На нинішньому етапі трансформації простежується стійка тенденція щодо приросту вкладів фізичних і депозитів юридичних осіб, але, щоб посилити цю тенденцію, необхідно розширити страхові можливості банків, аби переконати вкладників у захищеності їхніх інтересів.
3. Реформування системи оподаткування. Умовою ефективного інвестування розвитку народного господарства є наявність у бюджеті необхідної кількості грошей. Один із шляхів збільшення надходжень до бюджету – удосконалення податкової системи, зменшення податкового тиску. За таких умов багато підприємств і організацій вийдуть із тіньової економіки й регулярно сплачуватимуть податки.
Нова податкова система повинна характеризуватися двома основними чинниками: можливостями господарюючих суб’єктів (платників податків) і потребами бюджету, за умови погодження потреб із можливостями господарюючих суб’єктів.
4. Ліквідація дефіциту держбюджету (у тому числі радикальне зменшення витрат у відносних і абсолютних обсягах, насамперед витрат на державний апарат, фінансування спецслужб і армії). Відомим методом зменшення великої інфляції є скорочення бюджетного дефіциту. Це – ядро майже кожної вдалої програми економічної стабілізації. Тому наступний блок антиінфляційних заходів повинен бути спрямований на стримування фінансових факторів і передусім бюджетного дефіциту. Для стримування інфляції та стимулювання економічного зростання необхідно забезпечити такий рівень бюджетного дефіциту, який відповідатиме обсягам інших основних макроекономічних показників% ВВП і рівню зайнятості.