Соціально-економічна природа інфляції

Але, виходячи iз полiтичних мiркувань, наприклад, в зв’язку з наближенням президентських виборiв, уряд, щоб догодити виборцям, вирiшує збiльшити виплати з державного бюджету, знизити податки й негайно розпочати реалiзацiю проектiв для створення нових робочих мiсць. Зрозумiло, що зростання реального обсягу виробництва й скорочення безробiття, досягнуте адмiнiстрацiєю президента, зробить неабиякий вплив на результати виборiв. Отже, складається проект нереально розширеного державного бюджету на рiк виборiв. Як тiльки цi плани почнуть реалiзовуватись, економiчна система вийде iз стану рiвноваги. Дiйсно, спочатку реальний обсяг виробництва зросте, безробiття скоротиться, а пiдвищення рiвня цiн при цьому буде незначне.

Але, вже у наступному роцi зарплата, цiни на ресурси й фактори виробництва почнуть iнтенсивно зростати. По мiрi того, як фiрми будуть пристосовувати свої очiкування до нових умов, зростуть не тiльки цiни на товари та послуги, але й вiдбудеться скорочення обсягiв виробництва, супроводжуване зростанням безробiття. Це необхідно враховувати при формуванні макроекономічних регуляторів щодо зниження рівня інфляції.

Причину інфляції треба також шукати в трьох видах монополій:

•Державна монополія на емісію грошей

•Профспілкова монополія

•Монополія великих фірм на визначення ціни і власних витрат

Ці три види монополій пов’язані між собою і кожна з них може порушувати баланс попиту і пропозиції. Причини інфляції можуть знаходитись і поза держави, тоді їх треба шукати в світовій торгівлі.[5,6]

Існує також і певне співвідношення зростання цін по різноманітних товарних групах:

1.Збалансована інфляція. Ціни різноманітних товарних груп відносно один одного не змінені. Ціни підіймаються досить повільно і в одночас на більшість товарів і послуг. В цьому випадку по результатах середньорічного зростання цін підіймається процентна ставка державного банка і таким чином ситуація стає рівносильною ситуації зі стабільними цінами.

2.Незбалансована інфляція. Співвідношення цін товарних груп змінюються в різних відсотках і по-різному на кожний тип товару.

Існують і інші види класифікації інфляції, наприклад, на очікувану і неочікувану:Очікувану інфляцію можна спрогнозувати на будь-який період часу і вона досить часто є прямим результатом дій уряду. Як приклад можна привести лiбералiзацію цін в Росії 1992 року і відповідний прогноз зростання цін, підготовлений урядом РФ напередодні - в грудні 1991 року.

Неочікувана інфляція характеризується раптовим стрибком цін, що справляє негативний ефект на систему оподаткування і грошового обігу. В разі наявності у населення iнфляційних очікувань така ситуація викличе різке збільшення попиту, що саме по собі створює труднощі в економіці і викривляє реальну картину суспільного попиту, що веде до збою в прогнозуваннi тенденцій в економіці і при деякій нерішучості уряду ще сильніше збільшує iнфляційні очікування, які будуть підбурювати зростання цін. Проте в разі, коли раптовий скачок цін діється в економіці не зараженої iнфляційними очікуваннями, то виникає так званий "ефект Пiгу" - різке падіння попиту у населення в надії на швидке зниження цін. Внаслідок зниження попиту виробник стає вимушений знижувати ціну і все вертається в стан рівноваги.[7,167]

Отже, підсумовуючи, слід сказати, що порушення законів грошового обігу, розбалансування грошової системи породжує інфляцію, тобто знецінення грошей внаслідок перевищення кількістю грошових знаків, що перебувають в обігу, суми товарних цін, яка виявляється у їх зростанні.

2. Особливості інфляції в Україні

В Україні з 1991 до кінця 1996 р. одним із головних чинників інфляції була невиважена грошова емісія. Саме внаслідок невиваженої грошової емісії було підірвано авторитет українського купона. Адже в січні 1992р., після введення в обіг купоно-карбованця, його неофіційний курс до російського рубля становив 1:10. Та після того, як у січні - лютому 1992 р. в обіг було випущено 43 млрд. крб., а до кас банків надійшов лише 21 млрд. крб. виникла потреба у готівкових грошах для сплати зарплати, пенсій, стипендій. Це питання було вирішене шляхом додаткової емісії грошей. За січень-травень 1992 р. емісія грошей становила 83,2 млрд. крб. За відповідний період 1993 р. - 650,1 млрд. крб. Ще ці дії викликали різке падіння курсу національної української валюти. В великій мірі це сприяло бартеризації (поширення товарообмінних операцій) української економіки. Продовження і наслідки цього процесу всім добре відомі.