Соціально-економічна природа інфляції
6.Долларизація господарського обороту, точніше використання іноземної валюти у внутрішньонаціональних угодах. Іноземна валюта в даному випадку доповнює вітчизняну грошову масу і викликає її обезцінення. В Україні 1998 р., за різними оцінками, знаходилося в обігу від 10 до 15 млрд. дол. США, приблизно 5 млрд. дойчмарок і близько 6 млрд. в російських рублях.
Iнфляцiя витрат, або iнфляцiя пропозицiї, спостерiгається в тому випадку, коли збiльшуються витрати на одиницю продукцiї, тобто середнi витрати за данного обсягу виробництва. Збiльшення витрат на одиницю продукцiї в економiцi скорочує прибутки й обсяг продукцiї, який може бути запропонований за iснуючого рiвня цiн. Внаслiдок цього зменшується сукупна пропозицiя товарiв та послуг, що, в свою чергу, пiдвищує рiвень цiн.
Серед причин інфляції пропозиції можна виділити такі:
1.Недосконалість конкуренції. А саме засилля монополій і їх ціновим диктатом при постачанні такої продукції, як послуги транспорту і зв’язку, основні паливно-енергетичні та сировинні ресурси і головні конструкційні матеріали.
2.В розвинутих країнах, де частка зарплати в собівартості продукції складає 70-80% інфляція витрат може виникати внаслідок заходів профсоюзів по підвищенню оплати праці. Оскільки це веде до збільшення витрат відповідних фірм.
3.Монополізм в банківській сфері. Якщо він реалізується в завищених ставках процента по ссудам підприємств. При завищених відсоткових ставках виробникам необхідно підвищувати ціни, щоб розрахуватись за кредити і проценти по них.4.Надмірний податковий тягар. Оскільки платники податків розглядають свої обов’язкові платежі державі як витрати і намагаються при можливості покрити їх підвищенням своїх номінальних доходів за рахунок збільшення цін. Це найбільш характерно для непрямих податків, які сплачують продавці, але тяжкість їх через ріст цін прекладається на покупців.
5.Специфічною для СНД передумовою інфляції витрат стало створення на раніше єдиному економічному просторі СРСР антиінтеграційних митних кордонів. Їх введеня, встановлення мита на товарообіг між учасниками СНД призвели до відповідного подорожчання взаємного постачання, а, отже до зростання витрат всіх покупців ресурсів.[7,165]
Одним iз джерел iнфляцiї витрат є рiзкi порушення (“шоки”) пропозицiї. Пiд рiзким порушенням (“шоком”) пропозицiї розумiється подiя, зовнiшня по вiдношенню до функцiонування вiтчизняної економiчної системи (скажiмо, пiдвищення цiн на iмпорт або несприятливi погоднi умови), що збiльшує очiкуваний фiрмами середнiй рiвень цiн на фактори виробництва.
Iнфляцiя має рiзнi ступенi тяжкостi. Згiдно з цим економiчна наука видiляє такi три її види: помiрна iнфляцiя, галопуюча iнфляцiя i гiперiнфляцiя.
Помiрна iнфляцiя. Помiрна iнфляцiя характеризується повiльним зростанням цiн. При цьому щорiчний темп iнфляцiї не перевищує 10% в рік. Помiрна iнфляцiя є типовою сьогоднi для бiльшостi економiчно розвинутих краiн.
Галопуюча iнфляцiя. При збільшенні цін за рік в межах від 10% до 200%
Гiперiнфляцiя. Цей рiзновид iнфляцiї має мiсце, коли цiни зростають за межі 200% за рiк. Аналiз виявляє декiлька харакерних рис гiперiнфляцiї. По-перше, реальний попит на грошi, вимiрюваний як вiдношення запасу грошей до рiвня цiн, падає дуже рiзко. По-друге, вiдноснi цiни стають дуже нестабiльними. За нормальних умов зарплата робiтника майже не змiнюється (менш нiж на 1% в мiсяць). В умовах гiперiнфляцiї реальна заробiтна плата може знижуватись в середньому на третину протягом одного мiсяця. Дуже вiдчутним є вплив гiперiнфляцiї на розподiл багатства. Знецiнення грошей руйнує заощадження населення, пiдриваючи економiчну свободу суспiльства. Цi iнтенсивнi коливання у вiдносних цiнах i реальнiй зарплатi, збiднення населення iлюструють головну втрату вiд iнфляцiї. На щастя, гiперiнфляцiя трапляється досить рiдко. Вона має мiсце переважно пiд час вiйн чи в перiоди, що йдуть за вiйнами i революцiями. Гiперiнфляцiя сучасного перiоду характерна для країн, що здiйснювали революцiйний перехiд вiд соцiалiзму до ринкової економiки; в Польшi цiни зростали бiльш як на 1000% щороку в 1989-1990 рр.[4,8]
Експансiонiстська фiскальна полiтика держави досить часто стає генератором iнфляцiї. Припустимо, що економiчна система знаходиться у станi рiвноваги й експерти розраховують на таку стабiльнiсть у майбутньому.