Соціально-економічна природа інфляції

За даними Комітету статистики України за 1999 рік, між індексом інфляції і дефіцитом бюджету існує незначний кореляційний зв’язок (r = 0,469). Це означає, що дефіцит бюджету несуттєво впливав на рівень інфляції в ретроспективному періоді, але, виходячи з розміру дефіциту бюджету, практично неможливо спрогнозувати, яким очікується індекс інфляції.

Як зазначалось, одним із проявів інфляції є зниження курсу національної валюти. Академік В.Геєць вважає, що „проблему курсу національної валюти не можна розглядати у відриві від рівня інфляції.”[3,15]

Це підтверджується рівняннями регресії (1)-(3), що показують наявність тісного кореляційно-регресивного зв’язку між індексом інфляції і темпами коливання офіційного курсу гривні до долара:

(1)

(2)

(3)

де:

Х – індекс інфляції;

Y – темпи зміни офіційного курсу гривні до долара ( на кінець місяця до попереднього).

Як видно з наведених рівнянь, зростання темпів зміни офіційного курсу долара до гривні на 1 % може призвести до зростання рівня інфляції на 0,984%. Високі значення коефіцієнта кореляції свідчать, що встановлені залежності можна використовувати для короткострокового прогнозування рівня інфляції залежно від зміни валютних курсів.[5,10]

Враховуючи наявність тісного кореляційного зв’язку між індексом інфляції та індексом зміни офіційного курсу гривні до долара, а також те, що при плаваючих обмінних курсах дефіцит бюджету призводить до інфляції (як правило, більш високий рівень дефіциту бюджету супроводжується більш високими темпами інфляції), необхідно зважено підходити до вибору валютних курсів – фіксованого чи плаваючого.Можна проаналізувати взаємозв’язок між інфляцією та іншими макроекономічними показниками в Україні на прикладі основних індикаторів грошового ринку – валютного курсу та облікової ставки НБУ, і головного макроекономічного показника – ВВП (див.табл.1). Для аналізу візьмемо 1995-2000 роки, тобто період, який можна визначити як період макроекономічної та макрофінансової стабілізації.

Наведені дані свідчать, що економічна та фінансова ситуація в Україні надзвичайно заплутана і певною мірою неординарна. Адже, як правило, динаміка ВВП та інфляції у країнах з керованою ринковою економікою в цілому досить сумірні. В Україні ж темпи інфляції не просто не збігаються з економічною динамікою – вони абсолютно несумірні, що видно з графіка (див.рис.1).[10,7]

Отже, навіть після відносної стабілізації 1995-1996 рр. досягти збалансованості в динаміці ВВП та купівельній спроможності гривні не вдалося. Це свідчить, що основні чинники інфляційних процесів в Україні не стільки пов’язані зі станом економіки, скільки викликані зовнішнім впливом (зростанням цін на енергоносії), а в подальшому невдалою фінансовою політикою, яка проявлялась у незбалансованості державних фінансів та розкручуванні механізму державного запозичення.

Відсутній також чіткий взаємозв’язок інфляції з курсом національної валюти, що видно з графіка (див.рис.2).[1,260]

Хоча криві динаміки двох макрофінансових індикаторів досить порівнянні, визнати їх взаємозв’язок коректним і скорельованим все ж можливо. Так, протягом 1996-1997 рр. відбулась стабілізація курсу гривні, хоча інфляція була все ще відчутною. І навпаки, у 1998-2000 рр. стався обвал курсу – майже втричі (2,9 рази) при істотно нижчій інфляції за ці роки (у цілому 1,8 рази) (див.таб.2). [8,33]

Також несумірними є індекс інфляції та динаміка облікової ставки НБУ як одного з основних показників, що характеризує вартість грошей. Як відомо, облікова ставка складається з двох елементів – рівня інфляції та реальної вартості грошей у вигляді процентної ставки за кредитами (у середньому 7-8%). Якщо виходити з того, що вартість грошей досить стабільна, то динаміка облікової ставки має безпосередньо корелювати з інфляцією. Однак, в Україні у взаємозв’язку даних двох показників ніякої закономірності не виявляється.[9,48]