Антимонопольної політики в регульованій ринковій економіці

Реальною основою гармонізації конкурентної та промислової політики на новому етапі має стати врахування того, що найбільш ефективним фактором розвитку промисловості, як будь-якої галузі економіки, є конкуренція; за "парникових", позбавлених конкурентних сполук умов, українська промисловість не тільки ніколи не досягне рівня світової, а й буде приречена на деградацію. При цьому слід брати до уваги, що сьогодні відбувається глобалізація конкуренції, багато товарних ринків стають міжнаціональними. Загостренням глобальної конкуренції обумовлені об'єднання транснаціональних надмонстрів у надсупермонстри, як наприклад, "Макдоннел-Дуглас" з "Боїнгом", чи "Даймлер-Бенц" з "Крайслер". І саме з такими утвореннями реально доведеться конкурувати українським підприємцям. Тому передбачається не допускати необгрунтованого роздрібнення цілісних виробничо-тсхнологічних комплексів, особливо тих, що визначають експортний потенціал України; надавати державну підтримку підприємствам, що мають важливе значення для національної безпеки, оборони і суспільних інтересів а стимулювати нарощення випуску товарів на підприємствах, що здатні ефективно конкурувати на тих ринках, де домінує продукція іноземного виробництва. Тут важливо запобігти негативному впливу на розвиток ефективної конкуренції. Для цього державне замовлення, централізовані капітальні вкладення за рахунок бюджету, розподіл квот, закупівля обладнання, сировини тощо за рахунок бюджетних коштів та іноземних кредитів, що залучаються під гарантії держави - мають здійснюватися лише на конкурсних засадах. Не виключається також встановлення у необхідних випадках на конкретний період квот та обмежень на ввезення в Україну іноземних товарів, сировини тощо у тих випадках, коли це загрожує конкурентоспроможності українських виробників на внутрішньому ринку і не призводить до суттєвого обмеження конкуренції.

Проте, конкурентоспроможність вітчизняного товаровиробника повинна забезпечуватись не за рахунок його виключення з системи світової конкуренції, а шляхом створення рівних з іноземними суперниками умов для конкуренції. Важливу роль у цьому має відіграти, зокрема, захист інтересів підприємців від неправомірних обмежень конкуренції, подолання деформованості ринкових відносин, викликаних впливом "тіньового" сектора економіки, істотне обмеження практики поєднання функцій державної влади з господарською. Необхідним також є усунення існуючих штучних адміністративних бар'єрів, які заважають розвитку конкуренції та недопущення прийняття рішень, що можуть негативно вплинути на її стан. Слід нарешті припинити неправомірну підтримку створення та діяльності галузевих і регіональних страхових, транспортно-експедиційних, банківських та інших організацій, установ і підприємств із подальшим нав'язуванням підприємствам галузі (регіону) відповідних послуг. За вчинення таких порушень на керівників органів державної влади та місцевого самоврядування треба покладати персональну відповідальність, в тому числі, застосування до них заходів дисциплінарного стягнення, включаючи припинення їх повноважень на займаних ними посадах.Нагальним є припинення самочинного розширення повноважень керівниками державних адміністрацій у сфері ціноутворення, що стримує встановлення реальних цінових співвідношень і створення ефективної структури господарювання. В перспективі треба поступово скасувати регулювання цін на товари монопольних утворень, за винятком суб'єктів природної монополії та тих, що виникли з метою виконання покладених на них законодавчими актами функцій, а також державних підприємств.

Враховуючи негативний вплив практики владно-господарського дуалізму на розвиток конкуренції і на конкурентоспроможність вітчизняних товаровиробників, першочерговим завданням нового етапу реалізації конкурентної політики є поступове звуження кола функцій, здійснення яких органами державної влади і місцевого самоврядування пов'язано з можливістю одержання ними прибутку від господарської діяльності.

Важливим напрямом реалізації конкурентної політики стає зниження або зняття бар'єрів, що обмежують вступ суб'єктів господарювання на існуючі ринки та стимулювання вступу нових суб'єктів господарювання на монополізовані ринки. Завдяки феномену, так званого, оспорюваного ринку, за відсутності абсолютних бар'єрів вступу навіть на монополізованому ринку, підприємці теж зазнають певного конкурентного тиску. Т навпаки, конкурентний ринок, будучи закритим, досить часто монополізується, на ньому існує велика імовірність антиконкурентних узгоджених дій, змов між підприємцями.

Окремим завданням є вдосконалення державного регулювання та посилення державного контролю діяльності суб'єктів природних монополій.

Підсумовуючи п'ятиріччя діяльності Антимонопольного комітету України, зміни в економіці, що сталися за цей час, стисло можна сказати, що підвалини конкуренції закладено, вона стала реальним суспільним явищем. Отже для того, щоб конкуренція стала цивілізованою, потрібна саме культура конкуренції [14,7].

Висновки