Антимонопольної політики в регульованій ринковій економіці
Між тим, питання ефективної системи регулювання природних монополій безпосередньо зачіпає вкрай болісну проблему: повного відшкодування населенням плати за послуги житлово-комунального господарства, яка набула сьогодні неабиякого політичного звучання.
Так, Севастопольським міським територіальним відділенням Антимонопольного Комітету було перевірено ряд підприємств комунального господарства міста і було виявлено численні факти необгрунтованого завищення тарифів.
Але головний висновок цих перевірок полягає в тому, що є можливим перехід до стовідсоткового відшкодування вартості ряду комунальних послуг населенням без підвищення тарифів на них, за рахунок самого лише усунення зловживань при формуванні тарифів з боку відповідних суб'єктів господарювання. Те, що такий висновок не є порожнім фантазуванням, підтверджується погодженням Севастопольської міськдержадміністрації із пропозиціями територіального відділення, її розпорядженням вперше в Україні існуючі тарифи на послуги ДКП "Севміськводоканал", теплову енергію, що надається ДКП "Севтеплоенерго", розмір квартирної плати, що мали місце при 80 відсотках відшкодування вартості послуг населенням, з 01.08.98 збережено при повному відшкодуванні вартості послуг мешканцями міста. А тариф на вивезення твердих побутових відходів зменшено на 39-48 відсотків (диференційовано, залежно від районів вивезення). Не можна стверджувати, що "севастопольський варіант" є підхожим повсюдно, але те, що він можливий у багатьох містах нашої держави сумніву не викликає.
Інша гостра проблема пов'язана з широкою практикою поєднання в одній особі владних функцій і функцій здійснення господарської діяльності. Наявна суттєва спорідненість таких явищ як монополізм і адміністративна економіка. При поєднанні вони надзвичайно посилюють одне одного і часто призводять до істотного обмеження, а то й повного усунення конкуренції з тих ринків, на яких здійснюється господарська діяльність органів влади та управління. При цьому слід мати на увазі, що державна влада за своєю природою є монопольною. Між органом влади, котрий діє як суб'єкт господарювання на певному ринку, та іншими учасниками цього ринку, принципово не може існувати рівності (що є необхідною запорукою змагальності підприємців).
Форми, в яких цей владно-господарський дуалізм виступає сьогодні в Україні, є досить різноманітними. Він може бути узаконений відповідними нормативно-правовими актами, мати глибокі традиції, грунтуватися на використанні професійного потенціалу фахівців та наявної матеріально-технічної бази відповідних органів або бути обумовленим особливостями бюджетної і податкової системи (як у випадках Державної служби охорони при МВС України, Укрзалізниці, Укравтодору, органів держтранспорту України). Владно-господарський дуалізм може мати своїм джерелом наділення галузевих міністерств і відомств функціями управління майном підприємств, яке залишається в державній власності, може випливати з делегування владних функцій господарюючим суб'єктам. Нарешті, і це також досить поширена практика, вона є наслідком прийняття органами влади та управління неправомірних рішень.
Але в усіх випадках результат є схожим: грубі зловживання монопольним становищем, надзвичайно суттєві обмеження конкуренції. Наприклад, український державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації України надає послуги по сертифікації систем якості та сертифікації продукції. Крім того йому делеговано державні контрольні функції в галузі стандартизації та сертифікації, державного нагляду за дотриманням стандартів, норм і правил, забезпечення єдності вимірювань та державного метрологічного нагляду. Використовуючи такс поєднання, УкрЦСМ спромігся при сертифікації виробів медичного призначення забезпечити собі рентабельність у 902 відсотки при плановій - у 30 відсотків. Покриття цих фантастичних показників прибутковості лягало на імпортерів медичних виробів, які підвищували ціни на свою продукцію, що спричиняло додаткові витрати українських споживачів - лікарень і хворих - в тому числі за рахунок бюджетних коштів [14,5].Нагальним є завдання припинення порушень антимонопольного законодавства у вигляді дискримінації суб'єктів господарювання органами державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління. Про гостроту проблеми свідчить хоча б такий факт: 1997 році органами Антимонопольного комітету виявлено і припинено порушень стільки, скільки за три попередні роки, а в перші три квартали 1998 - на третину більше, ніж за весь 1997 рік [14,5].
Відповідно до особливостей нового етапу визначаються і пріоритети реалізації конкурентної політики в Україні.
Перш за все, головним шляхом поглиблення ринкової трансформації економіки стає гармонізація промислової і конкурентної політики. Не повинно виникати ситуацій, коли в ім'я розвитку промисловості має приноситись в жертву конкуренція, так само, як інтереси розвитку промисловості не повинні жертвуватися задля конкуренції.
Позиція Комітету полягає в тому, що в економіці все взаємопов'язане: конкуренція, приватизація, урегулювання, соціальні питання тощо. Органом, який синтезує різні складові в єдину економічну політику, є уряд, відповідальний перед Президентом України, Верховною Радою України і суспільством за кінцевий результат, котрий полягає в підвищенні добробуту суспільства і зміцненні держави як інструмента забезпечення цього добробуту. Завдання Антимонопольного комітету - надати урядові чіткі, професійні висновки стосовно прийнятих рішень у сфері антимонопольного законодавства.