І. П. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ

Всяк, хто не маже, го дуже скрипінь,

Хто не лукавить, то ззаду сидить...

Суспільна детермінованість особисіпх якостей Тетерваковського, його життєвих принципів і поведінки знаходить основу і моральне виправдання в загальному про¬типриродному стані суспільства. У відпо¬відь на репліку виборного, що брехати й обманювати інших «од бога гріх, а од людей сором», возний заявляє «О, просто¬та, простота! Хто тепер теє-то як його — не брешеть і хто не обманиваеіь?»Брехун і панський блюдолиз Финтик («Москаль-чарівник»), який «в нынешнее просвещенное время» соромиться рідноъ матері «за мужичие наряди», теж втрачає совість і зрікається своїх природних по¬чуттів під впливом моралі чиновницького середовища. Цей представник крючкотворного «крапивного семени», в якого «совесть купоросом подправлена», не боїться ніяко¬го осуду за неповагу до своєї матері Таке ставлення до неї випливає з моральних норм суспільства, що й є для нього голов¬ним: «Надобно сообразоваться времени и по оному поступки й чувства свои располагать».

Якщо в «Енеїді» моральна свідомість окремих членів суспільства виступає ще великою мірою як класове нейтральна, то в «Наталці Полтавці» вже виразно вияв¬ляється її класовий характер

Всякий, хто вище,

Той нижчого гне —

Дужий безсильного давить ы жме

Бідний багатого певний слуга І

Корчиться, гнеться пред ним, як дуга

Переміщення конфлікту безпосередньо у суспільне середовище, у сферу повсякден¬них людських взаємин (це найкраще вда¬лося Котляревському в «Наталці Полтав¬ці») об'єктивно наблизило письменника до виявлення причинних зв'язків між люди¬ною і середовищем, до зображення особи¬стості як суспільного типу. Не можна ска¬зати, що у «Наталці Полтавці» Котлярев¬ський обходить матеріальні умови життя героїв і характер суспільних відносин. Майнова, а отже, й соціальна нерівність саме й стає причиною драматичних пере¬живань Наталки й Петра. І Терпилиха, і її дочка добре знають з власного життє¬вого досвіду, що таке нестатки й бідність. Разом з тим суть конфлікту в творах Котляревського полягає не в непримиренності класових інтересів, не в протистоянні кла¬сових характерів, а в порушенні індивідами гуманістичних морально-етичних прин¬ципів.

Котляревський близько підійшов до ро¬зуміння єдності типових обставин і типо¬вих характерів, однак про типові реаліс¬тичні характери говорити ще не можна. Логіка їх порушується внаслідок просвіти¬тельської настанови на примат у суспіль¬них відносинах «природного» і раціональ¬ного начал, абстрактних морально-етич¬них цінностей. Певною мірою це пов'язане і з тим, що в «Наталці Полтавці» додер¬жується класицистичний принцип трьох єд-ностсй. І Тетерваковський, і Финтик «перевиховуються» і тим самим втрачають свої типові соціальні риси. (На самому факті морального «переродження» возно¬го позначився і вплив сентименталізму.) У Котляревського, насамперед у сфері тво¬рення характерів, немає ще органічного злиття типового з індивідуальним, вира¬ження типового через індивідуальне. Це особливо яскраво виявляється при змалю¬ванні образів героїв, які представляють у тих чи інших ситуаціях позитивне начало. Так, позитивні риси Енея, Дідони, Ганни, Лавінії, Наталки, Петра, Миколи, Тетяни І а матері Финтика варіюються в одному колі синонімічних ознак: моторний, гар¬ний, проворний, хоч куди козак (Еней); гарна, весела, моторна, розумна, працьовита (Дідона); гарна, проворна, чепуруха, дівка хоч куди (Ганна); гарна, проворна, приступна, добра, не спесива, красива, мо¬лода (Лавінія); красива, розумна, нртор-на, проста, до всякого діла дотепна, з добрим серпом, не спесива, весела і жар¬тівлива (Наталка); добра, розумна і по¬важна (маги Финтика); хлопець славний, гарний, добрий, проворний, роботящий (Поіро) За змістом характеристика позитивних героїв відповідає нормам народної трудової моралі. В ній проявляється народний погляд на етичне й естетичне.

Принцип зв'язку, залежності та єдності індивідів великою мірою у творах Котля¬ревського ще має форму чуттєво-індивіду¬альних, а не суспільно-класових відносин. Моральні норми розкриваються головним чином як сукупність принципів особистої поведінки індивідів — представників єди¬ного людського роду. Для Тетерваковського, Макогоненка, Финтика, Венери, Амати, Латина, Турна та інших персонажів, які протистоять позитивному началу, притаманні лицемірство і підступність, обман, крутійство та інші вади. Мова персонажів драматичних творів Котляревського типі¬зована (а не індивідуалізована) в рамках збірних соціальних типів: селянин, чинов¬ник, солдат.