Жанрові особливості комедій Миколи Куліша – Тернопіль
Характер Малахія трагікомічний, бо він не зовсім усвідомлює те, шо робить. Трагічна провина опановує Любуню, яка немов спокутує батькові гріхи, хоче його врятувати від погибелі, а сам гине. “ Трагічна провина Любуві в тому, що вона покинула світ, в тому, що її виховав і дав їй змогу знайти себе. Шлях її на Гологофу – добровільний і усвідомлений. Жертва її даремна, і розплата життям неминуча. Голуба Беатріче українського театру , один з найкращих жіночих образів української літератури, Любуня вносить у плетиво тем “Народного Малахія” лірично-співучу тему ніжності й приреченості. Без цієї теми ріжучий дисонанс теми Малахія та контрастовому тлі двох суспільних ладів – патріархального й технічного – був би, може нестерпним” (т.2, с.330),- зазначив Юрій Шерех.
Розділ ІІ Жанрові особливості комедій
“Мина Мазайло” – ідеологічна, неясна і суперечлива п’єса. З одного боку, вона нібито виступає проти російського і українського шовінізму, будь-якого національного людиноненависництва. З другого боку, в ній багато від цього самого людиноненависництва. З одного боку, вона оспівує силу української мови, а з другого – ряд її “комічних” моментів побудованих на виразах брутальних і цинічних, що ображають цю саму мову. З одного боку вона кличе до соціалізму, з другого – цей соціалізм зображується як система нумерованих людей”“ Комедія найцікавішого нашого сучасного драматурга – це дуже вчасний, дуже потрібний і дуже щасливий голос письменника-громадянина про той, як декому простий, дуже складний, на ділі дуже простий, хоч і багатогранний, комплекс культурних проблем, що йомуна ім’я – “українізація”.
Українізація – це не тільки вивчення української мови, це не тільки перемалювання вивісок, це – можна сказати – навіть зовсім не те”
Сюжет п’єси відомий ще з часів Мольєра, І.К.Карпенка-Карог7о. Тут у М.Куліша він знайшов нове, яскраве наповнення.
“Філолгічна комедія” М.Куліша “Мина Мазайло”(1928) була спямована проти войовничого шовіністичного міщанства, яке шалено чинило опір спробам національного відродження в Україні в 20-ті роки, зокрема і українським націоналам,(Скрипнику, Хвильовому), які намагалися у межах можливого сприяти впровадженню рідної мови в життєвих сферах.
У спогадах Антоніни Куліш зустрічаємо і такий цікавий анекдотичний факт: “…Микола якось зайшов до загсу і там прочитав список змінених прізвищ прізвищ. Між іншими там було прізвище Гімненко, змінне на Алмазов. Це так його розсмішило, що він вирішив вставити цей випадок у п’єсу…”
Анекдотична фабула, пов’язана зі зміною прізвища зденаціоналізованого українця Мини Мазайла, на Мазенініа, і лежить в основі сатиричної комедії Миколи Куліша – п’єси що задумувалася разом з тим як драма ідей, де зіткнулись у дискусії різні політичні світогляди: і відверті войовничі шовіністи-русифікатори, і національні ніглісти, і свідомі українці, стурбовані упослідженістю і занепадним становищем рідної мови, але й одірвані от глибин справжньої національної культури.
Так п’єсу-диступ, по суті твір бездійовий, побудований на дискусійній основі, драматург майстерно подає в комедійній формі, надавши таким чином драмі ідей (у світовій літературі – Гете, Ібсен, Костомаров, Чехов, Леся Українка – це переважно твори з трагедійними характерами, з гострими драматичними колізіями) ознак гротескно-сатиричної комедії не тільки антиміщанського, але й одверто соціально-політичного спрямування.
Тут куліш проявив себе справді драматургом-новатором, багато в чому спорідненим із багатьма майстрами світової драматургічної класики ХХ ст., такими, як Шоу, Чехов, О’Кейсі, Піранделло, Брехт та ін. Говорячи про літературні традиції, слід відзначити органічний зв’язок комедії “Мина Мазайло” з “Міщанином-шляхтичем” Мольєра і ”Мартином Борулею” Карпенка-Карого. Справді, міщанин Мазайло, як мольєровський Журден, будь-що намагається увійти в елітарні кола, у даному випадку стати таким собі новітнім аристократом. Тому і наймає учительку, що вчить його “правильных произношений”.
У мольєровських традиціях висміюється обмежений світ. На це слушно вказував Ю.Шерех: “Куліш не приховує, що саме цей твір Мольєра був його зразком. До дрібниць він підкреслює паралелізм. Коли Мина Мазайло вчить “Пахнет сено над лугами” і потім каже: “У такому, сказать, маленькому віршику – і така сила правильних проізношеній”, - це парафраза здивувала Журдена, коли він довідується (теж від свого вчителя), що говорить прозою. “Мина Мазайло” закінчується тим, що “заграла музика, і почався балет”, а “Міщанин-шляхтич” Мольєра так і називається комедія-балет”. Сама тема – пряма паралель Мольєровій”. У французького комедіографа Журден пнеться у вище товариство, і так робить Мина Мазайло. Герой Мольєра набирає вчителів, щоб здобути добрі манери, і так робить Мина. Грайлива закохана пара молодят – неодмінне тло комедії Мольєра, і вона виступає у Куліша”.