Жанрові особливості комедій Миколи Куліша – Тернопіль
В українській нації у зв’язку з об’єктивними обставинами і особливим складом характеру, спалахували час від часу епідемії яничарства, відступництва і запроданства. Українська література, як жодна інша, постійно боліла тією проблемою, починаючи від геніального Шевченка.
Не обминув і цієї важливої події і Микола Куліш. Перебуваючи у вирі революційних процесів, далекоглядний драматург не міг не помітити, що завдання хронічна хвороба розшарування української нації набрала в 20-х рр. ХХ ст. найбільш загрозливих форм.Появили чітко виражені соціальні типи, які були вже наслідком розшарування української нації, її не одностайності. І не маючи можливості витворити гідних. І не маючи можливості витворити гідних представників козацькогго роду, він все ж таки був письменником радянської доби – Микола Куліш мав на меті створити такі образи – характери, які показують трагедію українського народу, коли з певних меркантильних інтересів українці зрікаються самих себе, забувають хто вони. Для цього драматург використовував жанр сатиричної комедії.
Микола Куліш спрямував свій талант проти тих, хто на його думку, втративнаціональне обличчя, людську гідність та почуття гордості за свою Україну.
За важливістю проблем твори цього жанру – це соціально-політичні комедії, спрямовані проти негативних тенденцій української суспільності з метою оздоровлення національного організму, пробудження національної енергії. Але незважаючи на серйозність поставлених проблем, Микола Куліш дивовижно точно витримує комедійну атмосферу та загальну мажорну тональність. Хоч у комедіях Миколи Куліша є значна доля трагізму, який обумовлений ідейно-тематичним спрямуванням його творів.
Розділ І. Розвиток комедії. Творчість Куліша.
Однією з перших п’єс, де Микола Куліш зосередив увагу на типовому представникові українського народу, була комедія “Отак загинув Гуска”. “Хоч драматургічна розповідь ведеться з саркастичною уїдливістю, часто в гротесковій, буфонній формі, але найхимерніші речі виглядають тут реалістичними”
Побудувавши твір за принципами комедії, драматург надав йому і сатиричного спрямування – це швидше політична сатира на більшовицьку владу, написана у жанрі комедії. Всю увагу автор зосередив на образі Саватія Савловича Гуски – колишнього чиновника Московської імперії та його сім’ї. Це був певний поступ у творчості вже відомого драматурга.
Комедія “Отак загинув Гуска” була створена в результаті ґрунтовної переробки юнацької п’єси “На рыбной ловле”, написаної ще до імперіалістичної війни. Епіграф до комедії був сформульований драматургом в листі до І.Дніпровського: “Табір міщанський, трухлявий, огидний, ой як тебе ненавидю я”
Ця гаряча ненависть драматурга до міщанства дала своєрідний емоційний заряд всій п’єсі, визначила принципи художнього письма, близькі до сатиричного гротеска.
З великим піднесенням згадує свою службу колишній колезький секретар і Російської імперії обиватель Гуска –с. Його спогади зворушливі , захоплюючі: він мав певне становище, його цінували на роботі, поважали родичі та знайомі. Гуска –с був задоволений собою. І навіть це російське “с” драматург використовував, щоб дійсно передати вірнопідданість колезького чиновника. Відповідно до цього Гуска влаштовував сімейне життя, створивши собі ідилію. Дружина, сім дочок і служниця всіляко підтримували його високий авторитет глави сім’ї. Драма побудована так, що всі члени сім’ї створюють тло для повнокровного розкриття характеру головного героя.
Сімейна ідилія – це своєрідний мікросвіт, і в ньому – тихому, врівноваженому, впорядкованому – всі почували себе добре. Драматург дуже тонко передає нам сімейну атмосферу і водночас розкриває характер Гуски, в якому поєднані різні риси. Зорієнтований обставинами на Москву, Гуска н6авіть мовою, піснями («крики чайки белоснежной, запах моря и-и сосны…»), російським “чаепитием” підтверджує відданість царю-батюшці, але багато чого від нього залишилося українського – його прізвище, яке драматург дуже вдало підібрав, щоб уособити переляканих і несамостійних українців. Залишилося в ньому і українська господарність. У перепалці з дружиною він видає всі таємниці свого господарства
“Гуска. Мовчи! Електричні дзвонки казав у куми сховати, так в капусту заквасила, срібні ложки теж – а тепер бійся! Свиню Маргариту казав заколоти, дак ні, - у старій льох закопай, а вона ще чуткіше там хрокає! Гардероб на горищі! Ковбаси смердять! А там же його величества портрет захований, га?” (т1, с.217)