Сидір Твердохліб (1886–1922)

На сонні ниви, на левади

Місяць сріблисті ллє каскади,

Сипле брильянтів срібні рої

На польні рожі і пової.

На ясні ниви, на левади

Леготом ельфів мчать громади,

Ловлять розсипані брильянти,

Сльози тремтючі, адаманти.

Ловлять розсипані брильянти

Сльози тремтючі, адаманти,

Линуть зі скарбами на гори

У зачаровані комори.

У зачаровані комори

Ельфи крізь сонні мчать простори,

Носять ті сльози, що упали

В днину на світі й сріблом стали...

Погаснуть зорі - на розсвіттю

Вийде людина у лахміттю,

Перехреститься, ме орати,

Скибу сльозами поливати.

За жемчугом зі економ днини

Ельфів громада в світ полине,

На золотисті візьме вози

Дорогі перли, людські сльози...

***