Сидір Твердохліб (1886–1922)

Сидір Твордохліб входив до досить своєрідного літгуртка “Молода муза”. Хто ж були ці "молодомузівці" чи музики , як вони себе самі себе називали, що зблиснули на обрії української літератури на початку століття?. . Назвемо їх імена — Михайло Яцків, Петро Карманський, Василь Пачовський, БогданЛепкий, СтепанЧарнецький, Сидір Твердохліб… Близьким до цієї групи був юний тоді Михайло Рудницький, що під її крилом починав свою літературну

діяльність. Утім, "Молода муза" не була організаціею, яка веде

облік своїх членів чи має розроблений статут чи програму. Це був радше клуб літераторів, до якого тяжіло чимало молоді , що працювала в різних галузях мистецтва: композитор Станіслав Людкевич, скульптор Михайло Паращук, живописець Іван Сиверин, скрипаль і маляр Іван Косинин, флейоніст Осип Шпитко. . . Були серед них чи, радше, коло них богемісти, "митці життя" талант яких більше розкривався в розмовах, а не в творах. Треба враховувати, що "молодомузівці" не мали жодного приміщення , де б вони могли збиратися. То й не дивно—гурток

становила молодь, вихідці із сіл та провінційних містечок Галичини, вчорашні випусники університету або ті , що його не закінчили, канцеляристи, вчителі гімназій чи "вільні художники".

Олімпом "Молодої музи" була кав'ярня, напише пізніше наймолодший її учасник М. Рудницький. Кав'ярня "молодомузівців" — "Монополь". Місце було зручне з усіх боків. По-перше, щоб зайти сюди, треба було мати якийсь гріш на склянку кави, і при ній можна було посидіти весь вечір. По-друге, тут були свіжі газети й журнали . По-третє, сюди приходила різна публіка з якою можна було подискутувати . Чим у цьому гуртку займався сам Сидір Твердохліб. Сидір Твердохліб носиться з планами видань творів "молодомузівців" іншими мовами.

Поетичний доробок Сидора Твердохліба та доволі скромний і не йде в порівняння з тим, що створили інші учасники "Молодої музи". Оригінальну спадщину С. Твердохліба компенсують його переклади . Багато й талановито переклав він , зокрема польською мовою своїх колег "молодомузівців", а також Миколу Філянського, Олександра Козловського, Олександра Олеся. . Його інтерпритація "Каменярів"

спонукала Франка написати цілу критичну статтю про цей переклад, в

якій він назвав Твердохліба перекладачем, що має широку духовну культуру і вироблений естетичний смак. Перекладав він також на німецьку, з польської на українську. УС. Твердохліба над оригінальною творчісттю домінує переклад.

Велике місце приділяв Сидір Твердо хліб перекладу на польську творів Т. Г. Шевченка. Чому саме Шевченко? Пояснення досить просте. По-перше, Шевченко – один з найвідоміших у світі поетів, по-друге Шевченко, як ніхто інший у свій час, тісно підтримував контакти з поляками та польською культурою. З польським середовищем він зіткнувся ближче під час навчання в Петербурзькій Академії мистецтв, і з того часу близькі контакти з поляками підтримував до кінця життя. Вони справили значний вплив на його творчість. Своє бачення майбутнього Слов’янщини український поет підкреслив, вступаючи в 1846 році до створеного в Києві Кирило-Методіївського Братства. Варто підкреслити, що на ідеологію Братства значний вплив мали вірші Миколи Костомарова, написані підо впливом творчості Міцкевича, "Книги буття українського народу“. Мета Братства– повалення царизму, визволення поневолених народів, а також формування суспільних відносин на євангельських засадах. Це могло б стати платформою для польсько-українського зближення. На жаль, царські репресії не оминули організацію та її діячів. Шевченко був заарештований і засланий в Сибір. Там він зустрівся і відразу став співпрацювати з польськими революціонерами – Зиґмунтом Сєраковичем, Броніславом Залєським та Едвардом Желіґовським. Там був написаний його відомий вірш Полякам, у якому він закликав обидва народи до мирної співпраці. Також у пізніших роках український поет-пророк підтримував контакти з поляками. Він близько співпрацював з майбутніми провідниками Січневого повстання Зиґмунтом Падлєвським, Яном і Єронімом Станєвичами, Юзефом Ґалазовським, Константинієм Калиновським, а також із майбутнім керівником Паризької Комуни Ярославом Домбровським. Своє ставлення до Польщі найкраще виразив він у словах до власного народу:

А чванитесь, що ми Польщу

Колись завалили!. . .

Правда ваша: Польща впала,