Творчий і життєвий шлях Арона Копштейна

У другій половині 30-их років ХХ століття ліричний герой Арона Копштейна навколо себе, навколо таких, як він, бачить переможну державу сонця, і зовсім не замислюється над тим, а чи є ця держава насправді, чи вона – романтичний фантом його наснажених уявлень. Невипадково в останній прижиттєвій збірці Копштейна уславлюється образ Сталіна і його значення для “держави сонця”.

Ліричний персонаж захоплюється масштабністю дій, організованістю й упорядкованістю суспільства, у якому проходить його життя:

Пахнуть сосни в блакитних іголках,

Коні в таборах тепло сопуть.

І спортсмени в строкатих футболках

Стадіонами вулиць ідуть.

(“Як і завжди, цвітіння врочисто...”)

Ліричний герой – це емоційний фотограф побуденності. Він кожну дрібницю, кожен штрих своєї доби прагне опоетизувати, подати у романтичному світлі власних безпосередніх переживань. Він неначе ходить із фотоапаратом власних вражень і робить знімки дійсності у своїй образній пам’яті.

Ліричний персонаж – юна за віком особистість. Звідси його невимушений максималізм, простота висновків, органічна експресивність, самодостатня впевненість. Молодість – рушійна сила його натури. Вона надихає його на піднесені, весняні почуття, що домінують над усіма іншими, хоча й не притлумлюють їх.

Ліричний герой А.Копштейна проживає кожну секунду як першу та єдину. Він живе сьогоденною миттю і миттю майбутнього. Його переповнюють радісні емоції, почуття, що надають персонажеві певної екзальтованості. У збірці “Джерело”, випущеній пам’ятного тридцять сьомого року, знаходимо такі характерні рядки:

Весно!

Квітень!

Юність – весно!

Рясний цвіте України!

Я пізнав твої прикмети,

Що сини твої пронесли:

Переконаність і щирість.

Повний прагнень, повний віри, -

Буду вашим я поетом,

Город, гори та долини!

(“Весна” (з М.Талалаєвського))