Творчий і життєвий шлях Арона Копштейна
Талант - категорія вічна.
Талановиті художники (поети, актори, композитори, прозаїки, маляри, режисери тощо) з’являлися й будуть з’являтися попри будь-які соціокультурні складнощі й негаразди, незважаючи на різні несприятливі чи негативні суспільні обставини й духовно-психологічні тенденції.
Цьому не завадять ані тиск на особистість, ані обмеження мистецької свободи, ані адміністративно-директивне керівництво художнім процесом, ані війни, руйнації, репресії тощо.
Втім, абсолютно несприятливих умов для розвитку мистецтва не буває. Не існує їх і для художньої літератури, інакше б її розвій припинився.
Літературна динаміка - явище складне, суперечливе, з піднесеннями й спадами, з форсованими й уповільненими етапами, з ренесансними й “штильовими” періодами, зі своїми культовими постатями, концептуальними лідерами, художніми ватажками й без них. Але це явище невпинне.
Рух образно-художньої думки (можливо, не завжди оригінальної), художньої форми (можливо, не завжди самобутньої), стилю (можливо, не завжди новаторського) тривав і триває постійно. А це - момент безперервності - вже є важливим свідченням якщо не зовнішньо вираженого, то внутрішнього (іманентного), пошукового розвитку літератури.
Пошуковість розвою не завжди буває художньо плідною, не завжди буває пов’язаною з появою визначних або етапних творів, явищ, але без неї (пошуковості) є неможливим шлях до піднесення національного мистецтва.
Українська художня культура переживала різні об’єктивні періоди свого розвитку - сприятливі та навпаки. Проте навіть за найбільш трагічних соціодуховних умов у ній з’являлися яскраві поети, прозаїки, драматурги.
Тому що талант - це категорія вічна, хоча й не часто буває позаісторичною.
Одним із найскладніших періодів для української літератури стали 30-ті роки ХХ століття. Проте і в цей час національне художнє слово певним чином розвивалося, і у цей період формувалися й працювали талановиті митці.
Серед них був і поет Арон Копштейн.
Арон Йосипович Копштейн народився за старим стилем 5 березня, за новим - 18 березня 1915 року в м.Очакові Херсонської губернії (зараз - територія Миколаївської області). Його батько був шкільним учителем.
Незабаром, коли Арону “виповнився один місяць, його родина переїхала до Херсона” ( 1, 3). Сім’я була дружною і досить великою: батьки виховували п’ятеро дітей.
Період війн та катаклізмів жорстоко відбився на дитинстві А.Копштейна. Рано, у п’ять років, залишившись без батьків, він став безпритульним, пізніше виховувався в дитячому будинку Херсона і у Будах, що неподалік від Харкова, звідкіля знову повертається у Таврійський край.
З підліткових років Арон розпочав “доросле” життя: закінчив ремісниче училище, працював на заводі ім. Петровського - учнем токаря, після того гартівником у ремонтно-інструментальному цеху, співробітничав як робкор із заводською багатотиражкою, входив до складу заводської літературної філії “Молодняка”.
Тоді ж, у підліткові роки, в Херсоні він починає писати, захоплюється поезією, бере участь підготовці й створенні рукописного часопису “Горн”, друкує вірші у заводській газеті.