Життєвий і творчий шлях Т.Мельничука

сидить дощик

у гаї гаї

та росу робить

крап-крап

крап-крап

Яке тобі росо дати серце

Щоб не розірвалося

а дай мені серце

зелене як калина

а дай мені серце

солодке як Україна.

Як бачимо, тут згадуваний образ асоціюється із новим життям, появою маленької істоти, якій душу, серце дається з неба. За віруваннями наших предків вода має здатність запам’ятовувати інформацію, можливо, десь звідси автор бере ідейну наснагу для останньої строфи вірша: серце виповнене любов’ю до України, її краси матиме силу знести, стерпіти, пережити долю, призначену йому і українській нації.

Та ж таки дівоча чистота. непорочність розкривається за допомогою символіки образу роси в поезії “присядь зайчику...”:

присядь зайчику

біля суниці

черлена ж

аж лапку пече

ти все ж таки мужчина

хоч і косити не вмієш

а трава аж під росою

а трава аж під косою

бо ж дівчина.

Тут розвивається ще одна значеннєва лінія цього образу - “трава аж під росою... бо ж дівчина” - звичаї, усталені міркування людей щодо цноти, невинності переносяться у середовище, сферу існування природи. Дійові особи вірша - зайчик і суниця, трава, яка “під росою”, ріка, яка “давно вже замужем”. Поет одухотворяє природні явища, тварин, надаючи їм специфічних людських рис. Вірш має у зв’язку з цим настрої захоплення минувшиною, обрядами, віруваннями і традиціями свого народу.