Життєвий і творчий шлях Т.Мельничука

Воскресіння прийшло з

запізненням

В час такий без мети

воскресають

І нехай. Убиваю зневір’я піснею

Вірю тільки в чуттів незгасання..

В основі поняття і осмислення Віри Поетом - роздвоєння, яке було притаманне йому впродовж всього життя: з одного боку прагнення піднятись на вершини духовного осягнення світу, а з другого - бути людиною з її матеріальними щоденними реаліями. (Мається на увазі прагнення засвітити родинне вогнище: створити міцну сім’ю, виховати дітей).

Віра допомагала Поетові створити собі певний і доступний тільки йому Світ, в якому він садить свій Сад, в якому є все, чого так бракувало йому у знедоленому й холодному житті: і дерев, які плодоносять навіть взимку, і золота рибка як тотем, оберіг звичаїв і традицій гуцулів, і олені з оленятками, коні з лошатками, коники-цвірконики, трудівниці-бджілки, гуси-лебеді, чайки, перепілки.

У створених ліричних світах Поет знаходив порятунок від страшних снів, кривавої дійсності, бачив себе господарем на своїй землі:

. . .

В мене ланів,

в мене пшениць

Як срібла-золота

по всім світу.

За сто чужинських

зоряниць

Я не віддам

й вишневу віту.

Віра допомагала Поетові розірвати колючий дріт на чистому небі і вивести Слово з ув’язнення, бо розумів, що:

... якщо поет не вільний,

То будь проклята воля та,

Що заставляє жить подвійним.

Важким, як чорний хрест, життям.