Синтаксис тексту
Побудова публіцистичного тексту, в тому числі й у галузі масової інформації, вимагає майстерного володіння всім арсеналом конструктивно-мовленнєвих творчих засобів, постійного врахування стильової специфіки їх застосування.Послідовна орієнтація на функціонально-системний принцип дає змогу розчленувати тісно з'єднані компоненти тексту, простежити їхню взаємодію. Цьому значною мірою сприяло з'ясування контекстуальної форми, змісту речень, їхнього взаємозв'язку в тексті.
Розвиток текстових одиниць іде не обов'язково в напрямку конструктивного ускладнення, а передусім шляхом переходу одиниць одного типу до складу якісно нових одиниць. Розуміння цього досягається системним підходом до вивчення явищ, який орієнтує на осмислення послідовної змістовно-функціональної співвіднесеності складних утворів і їхніх компонентів, а також багатоманітності структурних трансформацій, які нерідко полягають у формуванні якісно нової сутності у порівнянні з попередньою їй у системному розвитку.
Семантико-синтаксичні одиниці слугують для оформлення мисленого змісту (простого і складного) й завдяки цьому наділені комунікативною значущістю. Та це ще не власне комунікативні одиниці. У відповідності з системним принципом такою є одиниця, котра за своєю смисловою спрямованістю безпосередньо співвідноситься з цілісним комунікативним твором як його органічна частина. Семантико синтаксичні одиниці слугують для вираження цілісного логіко-мисленого змісту. Комунікативні одиниці підпорядковують відображуваний семантико-синтаксичними одиницями мислений змісі завданням повідомлення про тематично зумовлений предмет мовлення.
Елементарні висловлювання про предмет мовлення - як нерозчленовані так і розчленовані - це основна, вихідна одиниця комунікативної побудови.
Речення та складні синтаксичні цілі, що мають найменшу контекстуальне значущу смислову єдність, становлять семантико-синтаксичне наповнення елементарного висловлювання про предмет мовлення. Виявляючи з допомогою контекстуального аналізу такі речення й складні синтаксичні цілі, ми водночас виявляємо елементарні висловлювання про предмет мовлення.
Маючи в своєму розпорядженні семантико-синтаксичні ознаки елементарного висловлювання про предмет мовлення, ми можемо перейти до аналізу реальних висловлювань про предмет мовлення, які або збігаються з елементарними висловлюваннями, або побудовані з елементарних висловлювань.
Категорія власне комунікативної одиниці формується в системі понять мовленнєвого спілкування. Кожний текст, мовленнєвий твір характеризується темою - тобто спрямованістю його змісту на певне відображення дійсності, а це в свою чергу є позначенням основного предмета мовлення. Текст також реалізує певну ідею, закладену в основну спрямованість його змісту. Реалізація названих категорій відбувається з допомогою повідомлень про відповідні предмети мовлення.
Структура публіцистичного тексту відображує два взаємопов'язані процеси: з одного боку, дістає мовне вираження (у вигляді речень або поєднання речень - на основі притаманних їм зв'язків і й відношень) окремий цілісний в умовах контексту мислений зміст; із другого - утворені семантико-синтаксичні одиниці підпорядковуються організаційній функції власне комунікативних одиниць - висловлювань про тематично зумовлені предмети мовлення. Це створює в тексті складні переплетіння одиниць, які беруть участь у цьому процесі. Завдяки виявленню власне комунікативної одиниці - висловлювання про тематично зумовлений предмет мовлення - конкретизується зміст безпосередніх складових тексту як комунікативно-мовлепнєвого твору, в яких знаходить відображення його об'ємно-кількісна, функціонально-змістова, в цілому жанрово-стильова специфіка.
Увага до науково обгрунтованого формування мовленнєвої змістовності, виразності, до тактики виявлення авторської позиції - та грань роботи над текстом, яка безпосередньо пов'язана з виробленням усвідомленого, впевненого володіння словом. Оскільки в підручниках і посібниках розгляд текстової структури має формально синтаксичний характер, їхні матеріали необхідно доповнити описом власне комунікативної сутності творення тексту, треба приділити більше уваги аналізові логіко-комунікативної значущості синтаксичних одиниць, їхньому функціонуванню в тексті. Практичний підхід до оновлення навчальної літератури має полягати й у широкому застосуванні текстового матеріалу в ході розгляду будь-якого явища мови.
Наш час характеризується створенням прогресивних технологій, що допомагають значно піднести рівень виробництва. Цьому загальному устремлінню співзвучна орієнтація на розробку своєрідних "технологій", що слугують удосконаленню мовленнєвої діяльності. Поглиблення технологічної оснащеності викладання, вивчення мови, зокрема навичок побудови тексту, передусім залежить від ступеня активного практичного освоєння нагромадженого теоретичного матеріалу, нових, досконаліших знань, що відкриваються з його допомогою.