Синтаксис тексту

Зіставимо в аналогічному плані одиниці, шр мають описову семантику. Ми беремо два приклади з описовим висловлюванням, знову одне - речення, друге - ССЦ. Деяка їхня схожість полягає в тому, що опис спостережуваного дано в "срібних" тонах. Порівняйте: Срібною сережкою завис у небі місяць. Він повернувся до хлопців у Західну півкулю. Що ж, заслужена нагорода. Ще трохи, й полярна ніч почне гаснути. Лижники взяли курс на "СП-27"; Маківку зими за її іскристі, сяючі сніги називають срібною. Тепер у лісопарку саме срібна пора. Променистий покрив, підсинений морозцем, укутав землю. Запах снігу, гіркуваті аромати сосни.

Перший фрагмент: описове значення має перше речення Срібною сережкою завис у небі місяць. Наступне, розширювального значення, переводить уже на інший предмет мовлення. В другому фрагменті опис створюється з допомогою складного синтаксичного цілого. Про його зміст "попереджує" речення Тепер у лісопарку саме срібна пора. Й далі йде єдність із трьох речень, що розкривають те, який же вигляд має лісопарк срібної пори: Променистий покрив, підсинений морозцем, укутав землю. Запах снігу, гіркуваті аромати сосни (два номінативні речення подані в одні фразі). Як бачимо, і речення, й складне синтаксичне ціле виражають семантику опису. Крім того, їх зближує те, що вони передають думку в єдиному (самостійно цілісному) явищі. Та вся справа в тому, що це різні реальні явища. В першому випадку мовиться про зовнішній вигляд, етап одного предмета (місяця), в другому про стан природи, складніший за компонентами, котрі до нього входять, і ця особливість проявилася у використанні не одного, а трьох речень. Але стан предмета й стан природи мислиться в кожному випадку як єдине явище, тому смислова структура ССЦ набуває цілісного, неподільного характеру.

Формування семантико-синтаксичних одиниць пов'язане з особливостями розумової діяльності людини. З одного боку, в них знаходить відображення така категорія, як акт мислення, що являє собою одиничний вияв розумової діяльності, спрямованої на встановлення зв'язків, котрі характеризують наявність об'єкта дійсності. Один акт мислення знаходить вираження в реченні. Крім того, в свідомості людини існує логічна картина світу, що склалася в процесі багатовікового пізнання, життєвої практики. В цій картині, зокрема, виділені як окремі самостійні явища, про які ми думаємо, повідомляємо, на основі спостереження яких робимо висновки, судимо про щось і т.д. Це наприклад: чиясь дія, форма існування чогось, стан кого-, чого-небудь, характеристика кого-, чого-небудь, процес, факт, стан справ, картина, пейзаж, зовнішній вигляд, портрет, неможливість чогось, необхідність чогось, властивість кого-, чого-небудь, відмінність кого-, чого-небудь, вибір із чогось, здійснення чогось і т.д. У складі цих явищі дійсності є прості й складні, крім того, на загальну картину накладаються певні конкретні уточнення - часові, ситуативні, в тому числі й суб'єктивні. Для однієї людини стан справ як явище постає однозначним, повідомлення про нього відображує тільки один акт мислення, інша ж бачить його в різноманітності вияву, а це вимагає в мовленнєвому викладі застосування одиниць, що поєднують вираження кількох актів мислення. Тобто, в одному випадку, якщо явище має нерозчленований характер, для повідомлення про нього достатньо одного речення, що перебуває у співвідношенні з одним актом мислення. Якщо ж явище складене, розчленоване, то необхідним є поєднання речень (тобто складне синтаксичне ціле), щоб виразити думку про це явище.Предметом мовлення звичайно є зміст думки про окремий аспект, явище дійсності, позначене самостійністю в плані тематичного розвитку тексту, тобто в тематичній організації контексту (ті змістові аспекти, про які йдеться). Дуже часто предмет мовлення збігається з мисленим змістом, що відображує окремі явища дійсності, "занесені" в загальну логічну картину світу (наприклад: подія, процес, пейзаж, портрет, зіставлення й т.п.). Та особливості побудови тексту залежать не тільки від характеру явища, про яке мовиться, а й від намірів автора, його підходу до розкриття теми. Про можливості глибокого осмислення плину, ходу явищ дійсності та відображення цього в структурі тексту свідчать, наприклад, особливості членування тексту на глави в романі Л.М.Толстого ''Війна і мир". У цілому ряді випадків тут дві окремі глави являють собою в сукупності умисно розчленовану оповідь про цілісну подію (наприклад, глава VII закінчується: "Так просимо ж обідати до нас", - сказав він, а VIII починається: Запало мовчання). І.Р.Гальперін, звернувши увагу на ці риси індивідуальної манери Л.М.Толстого, слушно зазначає, що таким чином виділяються ті частини події, ті дії персонажів, котрі набувають своєрідної цілісності, самостійності, а перенесення оповіді з однієї "ділянки" події на іншу дає змогу побачити її в усій об'ємності, в усій її реальній глибині й характеристичній значущост"[67].

Особливо часто варіюються предмети мовлення в разі переліку - багато явищ можна осмислити як такі, що складаються із взаємозв'язаних частин, котрі несуть у собі смислові компоненти цілого. Наприклад, про причину чого-небудь можна сказати одним реченням, а можна використати ряд речень із перелічувальними відношеннями, назвавши таким чином кілька причинних "граней", що розкривають у сукупності цілісне значення причини. Як наприклад: Не варто драматизувати обстановку, - заспокоють нас. Ми починаємо будувати нову школу, й через рік-другий у класах стане просторіше". Так само приблизно відповідає міськвиконком і обуреним батькам, у яких є всі підстави не вірити в обіцянки. По-перше, їх уже раз обдурили. По-друге, рік тому міськвиконком теж клявся розпочати спорудження нової школи - та так і не почав. А по-третє, віднімають шкільні будівлі для всіляких "невідкладних потреб" аж ніяк не уперше". Виділене складне синтаксичне ціле слугує для того, щоб пояснити, чому батьки не вірять обіцянкам щодо поліпшення умов роботи інколи (водночас це ССЦ слугує для підтвердження смислу попереднього речення - про наявність підстав для недовіри).