Розбудова монетно-грошового господарства в роки Української революції (1917 – 1921 pp.)

Наприкінці травня 1919 p., з огляду на загрозу польської окупації, уряд ЗО УНР залишив Станіславів — тимчасову столицю і евакуювався у східно¬му напрямку, а в червні Українська Галицька Армія перейшла Збруч, Майже всі державні установи розмістилися у Кам'янці-Подільському. Після окупації Галичини українські грошові знаки були анульовані польськими властями.

5. Внаслідок воєнних дій значна частина України, а з осені 1920 р. – вся її територія опинилася під владою українського більшовицького уряду, позбавленого будь-якої самостійності при вирішенні питань не тільки політичного, а й фінансового характеру. Керівництво грошово-емісійною політикою перебувало у монопольному віданні Москви. В умовах постій¬них воєнних дій більшовики не змогли провести радикальної грошової реформи, тому продовжували у величезній кількості друкувати підгото¬вані Тимчасовим урядом грошові знаки номіналом 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100, 250, 500, 1000, 5000 та 10 000 рублів. Лише у 1919 р. на ринку з'явилися так звані "расчетные знаки" вартістю 1, 3 та 5 рублів. Вони мали вигляд поштових марок, і на них вперше було розміщено радянську символіку. Потреба у дедалі більшій кількості грошей змусила радянський уряд доз¬волити використання різноманітних грошових сурогатів – купонів, век¬селів, облігацій тощо. Крім того, вдалося налагодити випуск грошових знаків царського зразка, до яких населення ставилося з більшою довірою.

Особливість грошового ринку України в той час – відсутність єдиної грошової системи. В обігу перебували всі емісії російських урядів, україн¬ські випуски, білогвардійські грошові знаки, а також величезна кількість місцевих бон, купонів, квитанцій тощо. Не маючи можливості задоволь¬нити потреби ринку у грошовій масі радянського зразка, радянський уряд України змушений був тимчасово дозволити використання грошей попе¬редніх випусків.За цих умов уряд радянської України здійснив спробу започаткувати емісію власних грошових знаків. Народний комісаріат фінансів України підготував "Тези з питання про загальний фінансовий стан", де вказува¬лось на наявність у Києві матеріальної бази, необхідної для випуску влас¬них грошей. Виходячи з умов договору з Російською Федерацією про про¬ведення єдиної економічної політики, передбачалось домовитись про обіг українських грошей на території обох радянських держав. Однак даний задум суперечив прагненню Леніна уніфікувати грошову систему всіх радянських республік. Уже 22 травня він разом з головою ВЦВК М. Калініним та наркомом фінансів РСФРР М. Крестинським від імені ЦК РКП(б) надіслав Голові Раднаркому України X. Раковському шифротелеграму з вимогою не ставити на засіданні уряду фінансових питань щодо випуску нових грошових знаків або обміну українських карбованців без попередньо¬го погодження з ЦК РКП(б). При цьому підкреслювалось, що такі питан¬ня можуть вирішуватися лише у всеросійському масштабі.

Спроба випуску Україною одного грошового знака була розцінена у Моск¬ві як прояв сепаратизму. Уряд "незалежної" радянської України тут же було попереджено про недопустимість даних рішень.

Проте до прийняття саме такого рішення в Москві Наркомат фінансів України за короткий проміжок часу (між 12 і 22 травня) розробив проект власного грошового знака. Згідно з представленим зразком, купюра несла відповідне ідеологічне навантаження. На її аверсі було вміщено нову назву держа¬ви – Українська Соціалістична Радянська Республіка, герб республіки, затверджений у Конституції УСРР 14 березня 1919 p., лозунг "Пролетарі всіх країн, єднайтеся!" тощо. Всі написи на купюрі виконані українською та російською мовами. 9 травня 1919 р. Рада народних комісарів УСРР ухвалила декрет про випуск грошових знаків вартістю 10 карбованців, що за зовнішнім оформленням відповідали аналогічному номіналу, який друкувався Директорією УНР у Кам'янці-Подільському. Відрізнялися вони тим, що були відкарбовані на тоншому папері фарбою більш насиче¬ного червоного кольору. Випускалися вони в Києві влітку 1919 р. і перебували в обігу до середини 1920 р.

6. У роки Першої світової війни на грошовому ринку України з'явилися давно забуті недержавні грошові емісії. Їх поява була зумовлена кризою грошових відносин – браком готівкових засобів обігу, відсутністю роз¬мінних грошових номіналів, приховуванням населенням всіх видів монет тощо. Емісію недержавних місцевих грошових знаків здійснювали різно¬манітні органи місцевого самоврядування – губернські, повітові, міські, волосні думи, управи, магістрати, земства, ради; відділення Державного та Народного банків тощо. За підрахунками українського дослідника П. Рябченка, емісія місцевих випусків грошових знаків та приватних бон здійснювалась у понад 200 населених пунктах, де існувало більше 1000 емі¬тентів, їм вдалося випустити понад 4100 різноманітних грошових знаків та їх замінників.

Вперше місцеві випуски з'явилися на території Галичини та Буковини у серпні – вересні 1914 р. В цей час у Львові, Дрогобичі, Чернівцях та інших містах з'явилися місцеві бони з позначенням номіналу в австро-угорських кронах. Причина появи цих замінників державних грошових знаків полягала у масовому приховуванні населенням повновартісних грошей, а також у ненадходженні їх з емісійних центрів через військові перешкоди. Одними з перших на ринку з'явилися бони Промислового банку Галичини та Лодомерії, випущені в Дрогобичі в серпні 1914 р. їх номінал становив 1, 2 та 5 крон. На початку вересня 1914 p., після захоплення Львова російськими військами, у місті почала гостро відчуватися нестача розмінної монети. Не поліпшило ситуації й запровадження росій¬ської монети. Тоді за ініціативою редактора газети "Kurjer Lwowski", відо¬мого колекціонера Болеслава Вислоуха Рада міста Львова звернулася до російського військового губернатора з проханням дозволити випустити міські бони. Після отримання дозволу, згідно з ухвалою Ради від 11 верес¬ня 1914 р., було вирішено виготовити бони вартістю 1 крона. На ринку вони з'явилися вже 17 вересня. Львівські міські бони були обов'язковим засобом платежу на території міста і без обмежень обмінювались на австро-угорську валюту у сумах, що перевищували 20 крон. Виконані на ви-сокому мистецькому рівні, вони мали всі ознаки грошей: номер, серію, підписи президента та віце-президентів Львова і радо приймалися насе¬ленням. Загальний розмір емісії становив 524 660 крон. У 1915 р. на за¬гальну суму 1 млн рублів (1 рос. рубль = 3 австро-угорським кронам) було випущено львівські міські асигнації номінальною вартістю 100 крон, які використовувалися населенням до 1919 р.Особливо багато міських та інших регіональних грошових знаків на західноукраїнських землях з'явилося в період існування Західно-Української Народної Республіки. Тоді на цій території нестача засобів обігу була особливо гострою. Запаси австро-угорських грошей вичерпалися, україн¬ська валюта надходила нерегулярно і без дотримання необхідних співвідно¬шень між окремими номіналами, а потреби державного будівництва ви¬магали нормального функціонування грошової системи. В цих умовах деякі міста прийняли рішення про випуск власних бон. На більшості з них позначення номіналу здійснене у гривнях. Так, у квітні 1919 р. повітовий комісар та магістрат м. Броди випустили грошові знаки вартістю 1, 2, 5, 10 та 20 гривень. Вони були обов'язковими засобами обігу на території повіту і у сумах понад 100 гривень безперешкодно обмінювалися на дер¬жавні гроші. Після встановлення на Західній Україні польського пануван¬ня грошові випуски міст Галичини були вилучені з обігу і знищені. Так, після захоплення польськими військами м. Сокаля українські грошові знаки були спалені на подвір'ї місцевого банку.