Розбудова монетно-грошового господарства в роки Української революції (1917 – 1921 pp.)

Першими українськими банкнотами стали 100 карбованців, які з'яви¬лися на ринку 24 грудня 1917 р. (6 січня 1918 p.). Автором їх проекту був видатний український графік, професор та ректор Ук¬раїнської академії мистецтва Георгій Нарбут (1886 – 1920), який виконав їх у бароковому стилі, вперше використавши як елемент оформлення давній княжий знак св. Володимира Великого – тризуб, на той час ще не затверджений як державний герб України. Новацією було позначення номіналу мовами народів, які прожи¬вали на Україні - українською, російською, поль¬ською та івритом. Даний проект підтримала комісія Ге¬нерального секретаріату фінансів, до складу якої вхо¬дили окрім представників влади входили художник Георгій Нарбут, гравери Гришманюк, Петренко. Згодом на засіданні комісії розглядались та затверджувались проекти всіх українських грошових знаків – всього 23 зразки купюр, автором 12 з них був Георгій Нарбут, 2 – Олександр Красовський, 2 – Іван Мозалевський, 2 – Антон Середа, 2 – Григорій Золотов, 2 – Борис Романовський, 1 – Василь Кричевський.

Суттєвою перешкодою на шляху реалізації даної емісії стала відсутність на території, підконтрольній Центральній Раді, відповідних поліграфіч¬них потужностей та матеріалів. Тому купюри, віддруковані літографіч¬ним способом в одній з найкращих тогочасних київських друкарень, вла¬сником якої був С.Кульженко, суттєво відрізнялися від первісного проекту. Використання високоякісного, та все ж звичайного паперу зро¬било їх вразливими на фальшування. Сприяла цьому відсутність будь-яких елементів захисту: водяних знаків, гільйоширної сітки тощо. Незва¬жаючи на всі ці недоліки, населення без особливих застережень приймало перші українські грошові знаки. З огляду на особливості оформлення, населення часто називало їх "горпинками", "кульженками" чи "яєчінею". Загальна сума кредитних білетів першої емісії, які випускалися до 16 січня 1918 р., становила 53 млн 250 тис. крб. В обігу вони перебували до 24 ве¬ресня 1918 р.

Потреба ринку у розмінних номіналах, зростання дефіциту державного бюджету та наростання інфляційних явищ стали причинами випуску на¬ступної емісії грошових знаків У HP. Вона була здійснена після прийнят¬тя 30 березня 1918 р. "Закону Центральної Ради про введення в обіг скарб¬ничих знаків на суму 100 мільйонів карбованців за відповідними прави¬лами", який передбачав випуск тимчасових грошових знаків номіналом 5, 10, 25 та 50 карбованців. Вони повинні були перебувати на ринку до 1 березня 1919 p., після чого їх мали обміняти на гривні. Загальний термін використання карбованцевих купюр не повинен був перевищувати п'яти років. Однак скрутне воєнно-політичне стано-вище держави не дало змоги реалізувати закон в повному обсязі. В обігу з'явилися лише купюри номіналом 25 та 50 карбованців. Автором проекту їх був відомий художник Олександр Красовський. Виконані вони в україн¬ському стилі, з використанням мотивів народної вишивки та орнаменту. На аверсі вміщено символічні постаті селянина, який стоїть поруч з березою і спирається на лопату, та селянки зі снопом пшениці та серпом. Завдяки цим зображенням, купюри в народі отримали назву "лопатки" та і "берізки". Друкувалися вони в Києві (серія АК) за тією ж технологією, що й купюри першої емісії. На них вміщено підпис директора Державної скарбниці Харитона Лебідя-Юрчика. Вони замінили перші кредитові зна¬ки, випущені в поспіху без позначення серії та номера. Пізніше випуск 50 карбованців відбувався в Одесі (до серії АО 209, купюри наступних серій виготовлялися денікінцями з використанням захоплених ними оригіналь¬них кліше). На ринку грошові знаки вартістю 25 та 50 карбованців з'яви¬лися 6 квітня 1918 р.1 березня 1918 р. Центральна Рада ухвалила закон, згідно з яким національною грошовою одиницею УНР стала гривня, яка дорівнювала половині карбованця і ділилася на 100 шагів. Золотий вміст гривні було і встановлено на рівні 8,712 г чистого золота. Передбачалося карбування золотих монет номіналом 20 гривень, срібних – 1 гривня, з інших, небла¬городних металів – 1, 2, 5, 10, 20 та 50 шагів. Закон передбачав основні елементи зовнішнього оформлення монет. На їх аверсі мали бути вміщені номінал, дата та місце карбування, на реверсі – назва держави: "Україн¬ська Народна Республіка" та її герб. Передбачалась емісія кредитних білетів вартістю 1 карбованець, 5, 10, 20, 50, 100, 500 та 1000 гривень, Закон містив також окремі вимоги щодо обов'язкових написів на них, Зокрема, вони мали застерігати від підробки грошових знаків, повідомля¬ти громадян про забезпечення кредитних білетів усім державним майном та про використання їх нарівні з золотими монетами. Інші питання, по¬в'язані з оформленням банкнот, мав вирішувати міністр фінансів.

Негативний досвід випуску перших українських грошей у Києві зму¬сив уряд розмістити замовлення на друкування грошових купюр у новій валюті за кордоном. 24 березня 1918 р. було укладено договір про виготов¬лення банкнот у Берліні. Йшлося про грошові знаки номіналом 1000 гри¬вень (70 тис. шт.), 500 гривень (340 тис. шт.), 100 гривень (350 тис. шт.), 20 гривень (9 млн шт.), 10 гривень (1,2 млн шт.), 5 гривень (1,6 млн HIT,) та 2 гривні (5 млн шт.). Однак у 1918 р. було виготовлено лише купюри номіналом 2, 10, 100, 500 та 1000 гривень. Вони містили підписи дирек¬тора Державного банку В. Ігнатовича та скарбника В. Таранова.

Одночасно вживалися заходи, спрямовані на створення власної бази для виготовлення паперових грошових знаків та монет. З цією метою в бе¬резні 1918 р. було засновано Експедицію заготовки державних паперів, яка розглядала питання, пов'язані з проектуванням грошових знаків, і здійснювала нагляд за їх якістю. У Німеччині закуповувалось обладнання для монетного двору, але через воєнно-полі¬тичні обставини карбування монет в Україні реалізоване не було.

Болючим питанням грошового обігу залишалася відсутність на ринку розмінних грошових знаків. При його вирішенні було використано росій¬ський досвід часів Першої світової війни. 18 квітня 1918 р. в Києві розпо¬чалася емісія знаків номіналом 10, 20, ЗО, 40 та 50 шагів, які мали вигляд поштових марок. Випускалися вони на товстому папері у тій же київській дру¬карні В.Кульженка, а також у дру¬карні Е.Фесенка в Одесі до 5 січня 1919 р. Загальний розмір емісії шагів становив 16 014 575 карбованців. Авто¬ром проекту 10 та 20 шагів був Антон