Розбудова монетно-грошового господарства в роки Української революції (1917 – 1921 pp.)
Найдрібнішим номіналом берлінського друку були 2 гривні, запроекто¬вані професором В. Кричевським. Для реалізації свого задуму він викори¬став мотиви української народної творчості – схематичне зображення священного дерева життя, деревоподібний орнамент тощо. Написи на купюрі виконані давньоукраїнським шрифтом. Загальний розмір емісії цих грошових знаків становив понад 5,5 млн гривень.
Значну кількість кредитних білетів (номіналом 10, 100 та 500 гривень) запроектував Георгій Нарбут. Варто погодитись з думкою М. Дмитрієнка, що за мистецьким задумом та рівнем виконання найкращою є стогривне¬ва купюра. На її аверсі вміщено вінок з квітів та плодів, якими так багата українська земля. В центрі розташований державний герб України – тризуб. Тут же позначення номіналу, дата емісії, підписи директора Дер¬жавного банку та скарбника. По обидва боки від вінка – постаті селянки в народному строї та робітника. Вгорі – цифрове позначення номіналу та назва держави – Українська Народна Республіка; внизу – позначення золотого вмісту гривні – 8,712 долі щирого золота.На реверсі банкноти зображені дві колони, які утримують гірлянду з квітів, в центрі якої лавровий вінок з тризубом. Внизу – картуш з текстом-попередженням для фальшивомонетників. По боках від колон чер¬воним кольором зазначена серія та номер банкнот. Фон грошового знака переважно синього кольору. Всього стогривневих купюр випущено на суму 427 989 300 гривень.
При проектуванні 500-гривневої купюри автор поєднав жовтий та синій кольори. Знаків цього номіналу віддрукували на 1 683 500 гривень.
Наприкінці існування Гетьманату 17 жовтня 1918 р. в обіг було запро-ваджено кредитні білети номіналом 1000 та 2000 гривень, віддруковані у Берліні замість замовлених ще Центральною Радою купюр вартістю 5 та 20 гривень. Зразки для їх виготовлення створив завідувач художньо-гра¬верним відділом Експедиції заготовок державних паперів Іван Мозалевський. Порівняно з проектами Нарбута, вони значно простіші, гама кольо¬рів не відзначається барвистістю. Про проектуванні 1000-гривневої купю¬ри використано елементи фризу Свято-Успенської церкви у Львові, давній герб київського Подолу – лук-самостріл. Простою є композиція й грошового знака вартістю 2000 гривень, у якій домінує червоний колір.
Останньою грошовою емісією Української Держави був знак Держав¬ної скарбниці вартістю 1000 карбованців. Виготовлений на замовлення гетьманського уряду у Берліні, він з'явився на українському грошовому ринку у листопаді 1918 р. Автором проекту був Г. Золотов (за іншими даними – І. Мозалевський). У його оформленні відображені зміни, що відбулися на Україні внаслідок гетьманського перевороту. На аверсі ку¬пюри вміщено символіку України часів Української козацької держави – булаву, бунчук, герб – "козак з самопалом". Нововведенням було розміщення у нижній частині поля купюри рельєфного відтиску печатки. Тут же фак¬симіле підпису директора Державної скарбниці X. Лебедя-Юрчика. Зага¬лом композиція виконаного у бароковому стилі грошового знаку дещо переобтяжена, однак завдяки кольоровій коричнево-жовтій гамі він є розкішним та виразним. На грошовому ринку 1000-карбованцеві купюри перебували до вилучення їх більшовицьким урядом у 1920 р.
Цікавою сторінкою грошових відносин на Україні в роки громадянської війни була поява агіток – пародій на грошові знаки. Друкувалися вони у Москві (за деякими даними – у Катеринославі та інших містах Украї¬ни) з метою підірвати довіру населення до нових українських грошей. Це мало досягатися за допомогою вміщених на них написів, наприклад – "Сто карбованців ходить по світу нарівні з м'ягеньким папером". Саме ці гроші-пародії стали причиною вилучення з обігу купюр вартістю 100 карбованців емісії 1917 р.
Суттєві труднощі на шляху реформування грошової системи урядом гетьмана П.Скоропадського створювало надходження на Україну вели¬ких обсягів різноманітних грошових знаків та цінних паперів з Росії. За даними на 1918 р., в обігу на Україні перебувало від 8 до 12 млрд російсь¬ких рублів. Щоб впорядкувати ситуацію на ринку, Міністерство фінансів 18 вересня 1918 р. прийняло рішення про часткове вилучення їх з обігу. Закон від 5 грудня 1918 р. передбачав обов'язковий обмін російських кредитних білетів номіналом 250 рублів емісії 1917 р., забороняв обіг "керенок" (20 та 40 рублів Тимчасового уряду). Однак повного вилучення російських грошей гетьманський уряд не домігся.
3. 14 грудня гетьман П. Скоропадський відрікся від влади, яка перейшла до рук Директорії УНР. 26 грудня 1918 p. призначено уряд Директорії – Раду народних міністрів. Міністром фінансів було призначено Бориса Мартоса. За його пропозицією було прийнято закон від 4 січня 1919 р. про прове¬дення грошової реформи. Він визнав грив¬ню (карбованець) єдиним засобом платежу на території УНР. Усі гроші іноземних держав (російські, австро-угорські, румунські, німецькі) пере¬ставали бути законним засобом платежу. Російські грошові знаки номіна¬лом 500 та 1000 рублів, випущені царським та Тимчасовим урядами, були анульовані. Російські кредитні білети вартістю від 1 до 100 рублів підля¬гали обміну на українську валюту. При цьому встановлювався різний курс обміну залежно від часу його проведення: з 15 до 31 січня 1919 р. 1 рос. рубль = 1 карбованцю, з 31 січня до 15 лютого 1 рубль = 75 копійкам, а після 15 лютого 1919 р. російські гроші будь-яких номіналів не прийма¬лися державними установами. Всі зібрані повітовими та губернськими дер¬жавними скарбницями іноземні грошові знаки повинні були пересилати¬ся до Київської контори Державного банку. На жаль, прийняття даного закону було запізнілим. Використання російських грошових знаків за часів Центральної Ради та Гетьманату завдало шкоди не лише економіці Украї¬ни, а й її політичному престижу.З огляду на необхідність створення золотого запасу для забезпечення стабільності національної валюти, міністр фінансів видав розпорядження про його формування шляхом здачі населенням золота та срібла. Окре¬мим розпорядженням уряду Міністерству фінансів було передано всі пам'ятники російським царям. З отриманого від їх переплавки металу мала карбуватися розмінна монета. Крім того, планувалося перекарбува¬ти російські золоті, срібні та мідні монети, значна кількість яких зберіга¬лася у Державному банку. На українських золотих монетах пропонува¬лось помістити бюст Т. Шевченка, а на срібних – зображення будинку Центральної Ради.