Розбудова монетно-грошового господарства в роки Української революції (1917 – 1921 pp.)
Незважаючи на короткі терміни та складну військово-політичну ситу¬ацію, грошова реформа успішно реалізовувалася. її результатом стало зміцнення української валюти, частка якої у загальній грошовій масі сут¬тєво збільшилась. На ринку українські карбованці та гривні оцінювалися значно вище, ніж російські випуски Тимчасового та більшовицького урядів, а також білогвардійські емісії. Вищим залишався лише курс цар¬ських грошових знаків.
Успішному завершенню реформи перешкодило погіршення військово-політичної ситуації. Під натиском більшовиків уряд Директорії 2 лютого 1919 р. переїхав з Києва до Вінниці, а згодом – до Рівного та Кам'янця-Подільського. Підконтрольна йому територія постійно скорочувалася і ча¬сто не перевищувала декількох повітів. Фінансове становище держави було дестабілізоване. За цих умов єдиним джерелом отримання коштів стала грошова емісія.
Напередодні евакуації з Києва міністр фінансів Б. Мартос наказав ви¬везти з міста всі запаси грошей, що зберігалися в Державному банку, літо¬графічні камені та інші матеріали, які використовувалися для друку гро¬шей. У Станіславові новий керівник Експе¬диції по заготівлі цінних паперів Микола Данильченко налагодив виготовлення розмінних знаків Державної скарбниці УНР номінальною вартістю 5 гривень. При виготов¬ленні проекту було використано елементи малюнків Зотова, Середи та Нарбута. Вони друкувалися чорною фарбою на якісному папері сірого кольору з водяними знаками. Основна кількість купюр цієї емісії використовувалася населенням Галичини.
У Кам'янць-Подільському з великими труднощами вдалося розпочати друкування грошей. Міністром фінансів з 1 березня 1919 p., замість Б.Мартоса, який пішов у відставку, став М. Кривецький. За час його керівництва в обігу з'явилися знаки Державної Скарбниці вартістю 100 та 250 карбованців. Їх проекти були виготовлені ще за часів Гетьма¬нату, про що свідчить вміщена на них назва – Українська Держава. Авто¬ром проекту першого з них був Г.Нарбут, який запроектував його у 1918 р. як 200-гривневу купюру, яка згодом була переведена у 100-карбованцеву. Її характерна особливість – наявність чистого бокового поля, на якому вміщено портрет Богдана Хмельницького з булавою в руці, виконаний способом тиснення. Малюнок грошового знаку номіналом 250 карбованців належить художнику М. Романовському. На жаль, відсутність належних технічних умов не дала змоги в повному обсязі реалізувати задум митця, і виконання цієї купюри залишилося доволі примітивним.
Гостра потреба у розмінних номіналах стала причиною емісії грошових знаків вартістю 10 та 25 карбованців. Десятикарбованцеві купюри були виконані за проектом художника Григорія Золотова. Друкувалися вони червоною фарбою. Купюри цього ж номіналу випускались у Москві, куди більшовики вивезли пробні кліше. Відрізняються вони лише відтінками фарби. 25-карбованцеві знаки з'явилися на грошовому ринку в серпні 1919 р. Автором їх проекту був М.Романовський (за іншими даними – А. Приходько). Крім цього, продовжувалось виготовлення грошових знаків вартістю 1000 карбованців, які були дуже популярними серед населення.
Водночас із виготовленням грошових знаків на території УНР з Німеч¬чини завозилися замовлені ще Центральною Радою та урядом гетьмана П.Скоропадського гроші з позначенням вартості у гривнях. Через немож¬ливість робити це сухопутним шляхом доводилось надалі користуватися послугами німецької повітряної компанії "Lufthansa". Український уряд орендував у неї п'ять літаків, які постачали в Україну різноманітне військове спорядження, а також гроші. Однак такий спосіб перевезення був дуже ризикований. Так, під час одного з польотів у травні 1919 р. в катастрофі неподалік від м. Ратибор (нині у Польщі) загинув полковник Дмитро Вітовський, який повертався з Паризької мирної конференції.Експедиція заготівлі державних паперів Міністерства фінансів УНР продовжувала працювати у Кам'янці-Подільському навіть після окупації міста польськими військами. Тут продовжували друкувати грошові знаки вартістю 10, 100 та 1000 карбованців. Наприкінці червня 1920 р. Експе¬диція переїхала до Галичини, а згодом через Городенку, Коломию, Стані¬славів – до м. Тарнув. У вересні 1920 р. у Варшаві розпочалося вироб¬ництво грошових знаків УНР вартістю 1000 карбованців, яке продовжу¬валось до початку 1921р., коли припинила своє існування Експедиція заготівлі державних паперів. Кількість виготовлених тут грошових знаків та їх подальша доля невідомі.
4. В результаті розпаду Австро-Угорщини на уламках цієї багатонаціональної клаптикової мо¬нархії виникла низка нових держав. Однією з них стала Західноукраїн¬ська Народна Республіка, яка утворилася 1 листопада 1918 р. і охопила територію Галичини, Буковини та Закарпаття.
Одним із нагальних завдань державного будівництва керівництво ЗУНРу вважало впорядкування фінансової системи, яка за роки війни зазнала значних кризових потрясінь, передусім, швидко зростаючої інфляції. Фінансові питання вперше розглядалися на засіданні Української Націо¬нальної Ради. Тоді ж було створено її фінансово-бюджетну комісію, до складу якої увійшли відомі українські політики, яку очолив голова уряду Кость Левицький. Голова уряду – Кость Левицький – очолив також Державний сек¬ретаріат фінансів, якому підпорядковувалися Крайова дирекція скарбу, що відповідала за збереження державного майна, здійснювала нагляд за надходженням податкових платежів тощо. З січня 1919р. Державний секретаріат фінансів очолював Сидір Голубович.