Встановлення фашистської диктатури в Німеччині
З 24 лютого 1920 року назвавши себе Націонал-соціалістською робітничою партією Німеччини, у першій фазі свого розвитку, до 1923 року, рекрутувала своїх членів головним чином з колишніх учасників війни і середніх прошарків міського і сільського населення . Робітники виразно складали в ній меншість у порівнянні з офіцерами, ремісниками, службовцями, чиновниками і селянами. Але ця мнима робоча партія всіляко намагалася залучити до себе також і пролетарські прошарки.
На хвилі гострої економічної кризи в країні і росту обурення, ідеї мілітаризму і націоналізму, заклики «історичної місії німців як пануючої раси», швидко розширювалися суспільна база НСДАП, яка манила до себе тисячі молодих людей з різних верств і станів своїм динамізмом і популізмом. Крім того кадровий резерв НСДАП складали розпущені урядовим декретом всілякі воєнізовані обєднання і ветеранські союзи, наприклад, Німецький народний союз оборони і наступу, Пангерманський союз і ін.
20 жовтня 1922 року в НСДАП вступив Юліус Штрайхер який славився своїм грубим антисемізмом. Разом із ним вступив весь його Німецький профсоюз заводських робітників, що сильно збільшило число членів партії. 13 грудня 1922 року НСДАП проводить відразу 10 масових мітингів у Мюнхені. До цього часу в партії вже нараховувалося 22 тисячі чоловік.
У 1923 р. дві партії — комуністична і націонал-соціалістська — стають найнебезпечнішими для уряду. Річ у тім, що ЦК РКП (б) через Комінтерн розпочав підготовку «німецького Жовтня». У серпні 1923 р. в Москві створюється спе¬ціальна комісія (Сталін, Троцький, Радек, Дзержинський, Соколь-ников та ін.), якій доручається підготувати пролетарську револю¬цію в Німеччині. Москва виділяла для цього гроші. Пленум ЦК РКП (б) затвердив план повстання і переправив його до Берліна. Дата виступу — 9 листопада 1923 р. Однак тодішнє керівництво компартії Німеччини відмовилося від цієї авантюри. Лише комуніс¬ти Гамбурга під керівництвом Е. Тельмана взялися до зброї. Через три дні боїв вони були вимушені відступити.
З 27 по 29 січня 1923 р. в Мюнхені відбувся Перший загальний з’їзд НСДАП. Кульмінаційним моментом з’їзду стало освячення Гітлером прапора НСДАП і хід 6 тисяч штурмовиків. На цьому з’їзді було представлено символ НСДАП – свастику, започатковано випуск партійної газети.
До листопада 1923 року НСДАП нараховувала вже 55 тис. членів.З 1 по 2 вересня 1923 року в Нюрнберзі пройшов «Німецький день» з участю генерала Людендорфа. Там же був заснований Німецький союз боротьби, яий зібрав разом всі проворадикальні партії. Людендорф погодився підтримати Гітлера. 25 вересня 1923 року Гітлер став політичним керівником німецького союзу боротьби.
26 сентября в Баварии объявляется чрезвычайное положение. Густав фон Кар - глава баварских сепаратистов - становится генеральным государственным комиссаром с подчинением ему исполнительной власти в Баварии. На следующий день баварское правительство запрещает 14 массовых манифестаций НСДАП. Весь следующий месяц Гитлер ведет переговоры с баварскими сепаратистами. Вместе с ним в переговорах участвует генерал Людендорф, которого Гитлер предлагает сделать руководителем правительства Баварии.
26 вересня в Баварії оголошується надзвичайний стан. Густав фон Кар – голова баварських сепаратистів – стає генеральним державним комісаром з підпорядкуванням йому всієї виконавчої влади в Баврії. Це стало наслідком того що Баварський і центральний уряди перестали визнавати один одного. На наступний день баварський уряд викликає Гітлера і пропонує йому об’єднатися з ними для здійснення путчу, а взамін фон Кар просить у Гітлера зупинити СА які постійно робили безпорядки і воювали з комуністами. Також партії Гітлеру було обіцяно місця в уряді на що він не міг не погодитися, незнаючи що це був тільки відволікаючий трюк.
Сепаратисти намічають путч на 11 листопада 1923 року, однак 8 листопада, Гітлер випадково взнає, що члени баварського кабінету на чолі з Фон Каром а також Отто фон Лоссов, командуючий збройними силами Баварії, і полковник Ханс фон Шайссер, начальник баварської поліції, збирають всі політичні угрупування правого крила в самій великій мюнхенській пивній "Бюргербаукелер" і виступають перед аудиторією більше 2500 чоловік. Гітлер запрошений не був. Зрозумівши що Фон Кар хоче зібрати коаліцію зі всіма конкурентами Гітлера і створити уряд без нього і що той запрошував Гітлера щоб просто утихомирити і виграти час, а також, боячись що сепаратисти почнуть путч без нього він помчався в пивну. Вони захопили пивний зал, привели Людендорфа, заставили всетаки об’єднати сили для путчу і оголосили що обов’язково в уряд будуть входити націонал-соціалісти. Після цього озброєні націонал-соціалісти рушили вулицями щоб захопити стратегічно важливі об’єкти. Проте «праві» потерпіли нищівної поразки через багато причин однією з яких була зрада їх фон Каром. Війська уряду були мобілізовані, сепаратисти розбиті, а Адольф Гітлер заарештований. Гітлеру і його колегам дали по 5 років ув’язнення, протее звільнили вже через 13 місяців під «чесне слово».