Встановлення фашистської диктатури в Німеччині

Незважаючи на цей дивний союз між фашистською Німеччиною і комуністичною Росією, що тривав до нападу на Радянський Союз 22 червня 1941 року, Друга світова війна була також із самого початку війною поглядів: вона була викликала насамперед ідеологічними представленнями Гітлера, а потім уже - політичним і економічним розрахунком. Це не означає, що окремі фази і стадії війни протікали по "розкладу", викладеному Гітлером у книзі "Моя боротьба" і в інших його програмних висловленнях. Так, наприклад, тимчасовий союз з Радянським Союзом був, звичайно, настільки ж мало передбачений ним, як і війна з Англією, якої Гітлер "насправді" хотів би уникнути.

Так само обстояла справа з походами в Грецію, Югославію і Північну Африку, теж не запланованими, а виниклими внаслідок непередбачених військових і політичних подій - слабості італійських військ, провалу пронаціонал-соціалістського путчу в Югославії і т.п.

Але вже дії "оперативних груп" (Einsatzkommandos) у Польщі, що випливали безпосередньо за військовими, показали, що націонал-соціалісти із самого початку мали на увазі щось більше, ніж імперіалістичну завойовницьку війну. На відміну від кайзерівської Німеччини, націонал-соціалістська Німеччина боролася не тільки за політичне панування в Європі, але також і за расистський "новий порядок" у континентальному, а потенційно й у глобальному масштабі, при якому "німецька раса панів", розглянута як вища раса і представлена німцями, буде панувати над всіма іншими народами. У той час як слов'янські нації підлягали поневоленню і повинні були вести існування безправних ілотів, цей план - значною мірою здійснений - передбачав повне знищення єврейської "раси", оскільки вона розглядалася як корінь усякого зла, зокрема соціалізму, комунізму і взагалі усього "сучасного" (Moderne). При всім навіженстві цієї ідеологічної концепції вона послідовно і безжалісно проводилася на практиці. Їй надавався абсолютний пріоритет перед економічними і військовими інтересами і цілями промисловості і вермахту .

Висновок.

Логічним завершенням курсової роботи буде визначення загальних висновків роботи:

по-перше, слід зазначити, що НСДАП була в значній мірі подібною до відповідної Італійської партії, однак її ,,шлях" мав і свої специфічні риси;

по-друге, для підйому націонал-соціалізму вирішальне значення мали не кризові явища в економіці й у суспільному житті, не сприйнятливість значної частини дрібної буржуазії і не готовність окремих ведучих промисловців робити НСДАП матеріальну підтримку - набагато важливіше були помилки нефашистських і антифашистських суспільних сил і партій Німеччини;

по-третє, серед політико-ідеологічних установок, що визначали конкретні особливості положення націонал-соціалістської німецької партії усередині німецької політичної спільності можна виділити наступні. По-перше, орієнтація на усунення із соціальної арени всіх політичних партій і суспільних угруповань, крім самої фашистської партії і підлеглих їй організацій, тобто установка на твердження в Німеччині фашистської однопартійної політичної системи. По-друге, курс на перетворення фашистської партії в монопольного власника публічно-владних прерогатив і в інститут, що здійснює монопольне ідеологічне панування. По-третє, лінія на встановлення безроздільного контролю фашистської партії над державою і позбавлення останньої ролі самостійного політичного фактора;

по-четверте, не слід перебільшувати виключно антисемітську діяльність відповідної партії, а слід враховувати, що в межах її ідеології виділявся також пункт про знищення цілого ряду народностей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Вайсман Й.Й. Фашизм - ідеологія смерти. -М., 2001.

2.Вольфганг Випперман. Европейский фашизм в сравнении 1922-1982/ Перевод с немецкого А. И. Федорова -Новосибирск, 2000.

3.Галкин А.А. Размышления о фашизме // Социальные трансформации в Европе ХХ века. М., 1998

4.Дамье В.В. Тоталитарные тенденции в ХХ веке // Мир в ХХ веке. М.: Наука, 2001