Розвиток окремих галузей страхування в Україні

Негативним чинником є наявність кептивних компаній, що обстою-ють виключно корпоративні інтереси, будуються за галузевою ознакою та працюють під опікою різних міністерств і відомств, місцевих органів влади. Інколи банки вимагають від клієнтів страхувати заставне майно в афільова-ній з ними СК. Все це спричиняє монополізацію окремих сегментів ринку відомчими страховими компаніями.

Сьогодні ринок посередників дуже слабкий і незначний, взаємовідно-сини між ними і СК прямо протилежні прийнятим у світі, чинна нормати-вно-правова база їх діяльності містить чимало застарілих вимог.

До функціональних проблем належать відсутність середньо- й довго-строкового планування діяльності; низький рівень кваліфікації кадрів тощо.

Топ-менеджери в більшості випадків не допускаються до процесу прийняття кінцевих рішень і не досить зацікавлені в результатах діяльності компанії. Це призводить до хаотичності розвитку окремих СК, частої зміни курсу, відсутності бачення перспектив.

Страховий ринок відчуває гостру потребу у вузькоспеціалізованих професіоналах. Інколи СК простіше підібрати висококласного топ-менеджера, ніж грамотного спеціаліста середньої ланки. Все це негативно позначається на обсягах і якості страхових послуг, призводить до зловжи-вань і правопорушень.

Серед інформаційно-аналітичних проблем — значна інформаційна закритість страхового ринку, що вважається однією з найбільш закритих зон ринку фінансового. Оприлюднення інформації відстає у часі, недоско-налі форми обліку спричиняють її викривлення, внаслідок чого неможливо простежити динаміку розвитку конкретних видів страхування, приймати своєчасні та ефективні управлінські рішення.

Звітні дані не дозволяють достовірно судити про реальний фінансовий стан і результати діяльності СК. Це зумовлено тим, що: 1) окремі показни-ки, які істотно впливають на фінансовий стан СК, згідно із законодавством просто не вносять до звітності; 2) звітні показники трактуються компаніями по-різному. Водночас чинна звітність містить низку зайвих даних, що не да-ють точного уявлення про результативність діяльності страховиків.

Відсутні й банки даних про недобросовісних страхувальників. Немає досконалих рейтингів СК, що би полегшували оцінку стану страховиків.

Страховому нагляду бракує аналізу фінансового стану власника; про-голошення небажаними певних видів страхової практики; прийняття рі-шень про фінансове оздоровлення СК; практики недопущення до управлін-ня СК осіб, винних у фінансових зловживаннях.Нестача доступних інформаційно-аналітичних матеріалів про діяль-ність СК, недостатня реклама страхових послуг спричиняють неінформова-ність переважної більшості населення про страхування, його правила й у кі-нцевому підсумку — зумовлюють низьку страхову культуру громадян. За результатами загальнонаціонального опитування соціологічною службою Центру Разумкова у червні 2003 року, 76,5% громадян не знають суті страху-вання відповідальності перед третіми особами. Лише 10,4% опитаних вва-жають, що цей вид страхування має бути обов’язковим, а більшість (69,1%) громадян бачать його виключно добровільним. Впровадження обов’язкового страхування власників автотранспортних засобів має підтри-мку лише 40,4% громадян; 34% опитаних не вбачають необхідності такого кроку.

Є в страхуванні й соціально-психологічні проблеми. Тут уже вкотре доводиться повертатися до питання про довіру чи недовіру, спричинену не тільки систематичним невиконанням державою взятих зобов’язань чи зага-льновідомими фактами створення страховиками «фінансових пірамід». Му-симо говорити й про відсутність належної системи гарантування страхових виплат; часто занижені, а тому непривабливі для потенційних клієнтів, розміри страхових компенсацій.

Саме недовіру до СК називають громадяни, які не мають жодного страхового полісу, головною причиною свого небажання страхуватися. Це підтвердили 55,8% опитаних з числа незастрахованих (зауважмо, відсутність грошей є головною причиною відмови від страхування лише 23,8% респон-дентів). Довіру до страховиків засвідчили лише 10,7% громадян; до держав-них фондів соцстраху — 17,5%, недержавних — 4,7%. Для порівняння: дер-жавним банкам довіряють 23,7% опитаних, недержавним — 7,8%.

Однак більш глибинна, ніж недовіра до СК, причина низького рівня страхування — невпевненість громадян у майбутньому, втрата соціальної перспективи. 76% громадян засвідчили, що вони не бачать зараз своєї соціа-льної перспективи в Україні, і лише 11,9% дотримуються протилежної по-зиції. Тільки 17,3% опитаних планують своє життя на більш-менш значну перспективу: на три-п’ять років — 6,9%, 5—10 років — 4,7, 10—15 років і бі-льше — 5,7%.