Особисті немайнові права

Право на здоров'я є поняттям значно ширшим від передбаченого Конституцією України «права на охорону здоров'я». І навіть попри те, що для збереження нормативної відповідності зі ст. 49 Конститу¬ції України ЦК України також дублював норму про «право на охо¬рону здоров'я» (ст. 283), аналіз чинного законодавства дає нам усі передумови вважати, що цивільне законодавство закріплює саме «право на здоров'я» в його позитивному і негативному змісті.

Право на здоров'я містить:-право на надання медичної допомоги (ст. 284 ЦК України), яке об'єднує цілу низку інших прав. По-перше, це право вимагати надання кваліфікованої медичної допомоги. При цьому фізичні осо¬би, які досягли 14 років, відповідно до ч. 3 зазначеної статті реа¬лізують це право за власною волею або ж і проти їх волі, за умови, що внаслідок хвороби або каліцтва ця особа перебуває у стані, що є небезпечним для життя, і не може повною мірою оцінити того, що відбувається з нею (ч. 5 ст. 284 ЦК України).

У випадку реалізації права на звернення за медичною допомогою фізична особа має право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій (ч. 2 ст. 284 ЦК України). По-дру¬ге, повнолітня фізична особа має право відмовитися від надання їй медичної допомоги (ч. 4 ст. 284 ЦК України). Що стосується мало¬літніх та недієздатних фізичних осіб, то їм медична допомога нада¬ється навіть у випадку відсутності згоди малолітнього, його батьків (усиновителів) чи опікуна або ж опікуна недієздатного. Окремим компонентом цього права є право на надання психіатричної допо¬моги, що реалізується згідно із Законом України «Про психіатрич¬ну допомогу» та іншими нормативно-правовими актами у сфері ме¬дичного обслуговування;

-право на медичне страхування, передбачене ст. 49 Конституції України, означає можливість особи використати загальнообов’язкове та добровільне медичне страхування на підставах та в по¬рядку, визначеному чинним законодавством. Особливо слід зауважити, що на сьогодні в Україні здійснюється реформування систе¬ми медичного страхування, спрямоване на відхід від безкоштовного медичного обслуговування шляхом перекладення обов'язку з відш¬кодування витрат, пов'язаних із наданням медичних послуг, на від¬повідні страхові фонди (справедливості заради, потрібно зазначити, що ця складова права на здоров'я містить здебільшого майновий зміст);

-право на інформацію про стан свого здоров'я (ст. 285 ЦК України) – це право фізичної особи на достовірну і повну інформа¬цію про стан свого здоров'я, у тому числі на ознайомлення з відпо¬відними медичними документами, що стосуються її здоров'я, крім випадків, коли ця інформація може погіршити стан її здоров'я, стан здоров'я її батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників, або зашкодити процесу лікування. До даного прана слід відносити також і передбачену законом можливість у випадку смерті фізичної особи бути присутніми при дослідженні причин її смерті та ознайо¬митись із висновками щодо причин смерті членів сім'ї фізичної осо¬би або уповноважених нею інших фізичних осіб;

-право на таємницю про стан свого здоров'я (ст. 286 ЦК України) містить право фізичної особи не розголошувати та вима¬гати від інших осіб нерозголошення інформації про стан свого здо¬ров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні. Гарантією цього права виступає пряма заборона законодавця вимагати та по¬давати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та

методи лікування фізичної особи. Однак це право може бути обме¬жене. Так, наприклад, особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, повинні повідомити одна одну про стан свого здоров'я (ст. 30 СК України);

-право на усунення небезпеки, що загрожує здоров'ю, тобто мо¬жливість особи будь-якими не забороненими законом способами за¬хищати від протиправних посягань своє здоров'я, здоров'я інших фізичних осіб (ч. 2 ст. 281 ЦК України), а також вимагати усунення небезпеки, створеної внаслідок підприємницької або іншої діяльно¬сті, яка загрожує життю та здоров'ю (ст. 282 ЦК України).

2.3. Право на безпечне довкілля

Доволі близьким до двох попередніх особистих немайнових прав є право на безпечне довкілля. Під поняттям «довкілля» слід розу¬міти усе те, що оточує особу: навколишнє природне середовище, предмети праці та побуту, харчові продукти тощо.

Під правом на безпечне довкілля, згідно зі ст. 293 ЦК України, слід розуміти:

-право на безпечне для життя і здоров'я довкілля – це пе¬редбачена законом можливість вимагати, щоб довкілля особи ство¬рювало для неї безпечні, сприятливі умови проживання, праці, навчання, побуту тощо, тобто забезпечити їй життя гідне людини. Дане право забезпечується визнанням незаконною будь-якої діяль¬ності, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, та можливістю вимагати від кожного припинення такої діяльності;