ПАВЛО ТЕТЕРЯ

Становище в Україні ускладнювалося чим раз більше. Слободищенські умови знеохотили козаків безмежно, відсутність обіцяної польської допомоги і, навпаки, присутність таких непевних союзників як татари, що більше дбали про ясир з України, чим про реальну допомогу малолопулярному гетьманові — вели край до пропасті. Хмельниченко просив короля порятунку і Тетері. Очевидно, впливи Тетері були значні й Юрій думав опиратися на його авторитет.У лютому 1662 року королівський дворянин, полоцький стольник Павло Тетеря виїхав з Варшави до Чигирина, щоб бути при боці гетьмана повноважним послом короля і сенату з завданням не допустити до зв'язків гетьмана з царем і татарами, скерованих проти Польщі. Можливо, саме Тетеря штовхнув Хмельницького на невдалий похід літом 1662 року на Лівобережжя (повторення аналогічного походу через майже півтора року самим Тетерею свідчило б, що він постійно думав категоріями соборності). 12 червня бій біля Переяслава, невдала облога міста, відворот. Наказний гетьман Яків Сомко, ніжинський полковник Василь Золотаренко, російські війська погромили Хмельницького під час переправи через Дніпро на правий берег, 16 липня захопили Канів і Черкаси. Хмельницький, правда, розбив Сомка і росіян під Бужином, але це лише на коротко порятувало ситуацію. На початку жовтня гетьман одіслав посольство до короля, вказав на Тетерю як свого наступника і поклав булаву під Корсунем — у Вільшаниці, перед василіанським монастирем.

Жовтень, листопад, грудень 1662-го, січень 1663 року — джерела дуже скупо доносять відгомін подій цих чотирьох місяців в Україні — немов якась невидима рука (Тетерина?) блокує всю інформацію і на Захід, і на Північ. Тетеря, хоча польський (формально) комісар в Україні, мовчить; Ян-Казимир переконаний, що на Правобережжі далі гетьманує Хмельницький, засипає Тетерю листами — цей мовчить далі. Папський нунцій у Варшаві, звичайно, добре інформований, не знає нічого — він лякає Рим, що козаки збираються допомагати Туреччині в походах на Західну Європу. Москва також не знає нічого певного.

Коли Тетерю обрали гетьманом і чому він принаймні три місяці мовчав, будучи вже гетьманом України? Історики по-різному визначають дату обрання Тетері. Дехто відштовхується від дати 6 січня 1663 року, коли Юрій Хмельницький вступив до монастиря в Києві, і припускає, що Тетеря став гетьманом десь у січні. Саг. Тетеря не повідомив короля, коли його обрали. Між жовтнем і січнем на Правобережжі не було жодного тимчасового (наказного, хоча б, як Сомко на Лівобережжі) гетьмана. Невже в такий гарячий, у буквальному розумінні слова, час цілий Правий берег, міг бути без жодної об'єднуючої влади?

Здається, в цю важливу для нього хвилину повністю проявилася двоїстість поведінки Тетері. Ще восени, формально згідно з королівськими інструкціями, підтримуючи Юрія Хмельницького, він, мабуть, одночасно готував грунт для свого обрання, мобілізуючи сили пропольської партії (миргородський полковник Григорій Лісницький та полковник Григорій Гуляницький — найвдатніші її представники) і нагромаджуючи гроші для підкупу старшини і козацької верхівки. Зрештою, він, можливо, вплинув на слабовольного Юрася Хмельницького, щоб цей сам визначив свого наступника — Тетерю. Все говорить за те, що Тетерю обрали гетьманом у Чигирині за кілька днів після відречення Хмельниченка, у його ж присутності — це була середина або друга половина жовтня 1662 року (недаремно запорожці в листі 15 листопада титулують його вже гетьманом). Обрали, треба підкреслити, без дозволу і навіть усепереч волі короля, який хотів зберегти безвольного Юрія в ролі маріонетки. Польський хроніст Веспазіан Коховський описав цю подію: "Пізніше (після обрання. — Я. Д.) полковники голосними вигуками поздоровляли Тетерю, гордого від отриманої влади. Його винесли з кімнати на кріслі і, піднявши вгору, показали товариству. Народ, стверджуючи вибір на гетьмана, кидав шапками — як би не забрали його (назад), закидали б. Знову вже на ґанку він давав оглядати себе скільки завгодно, а згаданому вище народові розкидав дрібні гроші та, щоб усім приподобатися, поставив багато горілки як почастунок козакам". Це не була "чорна рада" — загальна козацька — і Тетеря, як старий козак і досвідчений політик, мусив розуміти відсутність звичаєвої правної санкції на своє обрання. Та й вороги-сучасники іронізували, що обрали його по-свояцтву (натяк на дружину з Хмельницьких). Він знав, очевидно, що вибори сильно вдарили по Виговському — колишньому гетьманові, київському воєводі, польському сенаторові, об'єктивно кажучи, більше заслуженому для Польщі ініціаторові Гадяцької умови і, так само об'єктивно кажучи, політичному діячеві ширшого масштабу, ніж Тетеря. Мабуть, він уже тоді розумів, що Іван Виговський це його найперший ворог, хоча як член пропольської партії він назовні підкорився виборові. Та дружні їх стосунки скінчилися й так ще давніше — від часу маєткових суперечок за спадщину по Данилові Виговському...Тетеря здобув кілька місяців передишки: всі немов чекали, куди поверне новообраний гетьман, а він не відкривав свої карти. Не дуже зрозуміло чому (це завдання для майбутніх дослідників). Може, аналізував і зондував грунт, на кого треба опертися: Варшава, Москва, Стамбул; може, шукав підтримки на Лівобережжі (відомо, що пропонував Сомкові — також одному з "клану Хмельницького", бо сестра наказного гетьмана була дружиною Богдана і матір'ю Юрія Хмельницького — спільні дії, але це було лише 5 січня). Найімовірніше, що Тетеря хотів заграти перед усіма сусідами незалежницькою картою: приєднати Лівобережжя, опираючись на Запорожжя (воно було проти Сомка, але блокувалося разом з росіянами), міняючи, зовнішньо хоча б, орієнтацію на Москву. Таку концепцію ще в середині листопада пропонувало йому Запорожжя. Можливо, тоді Тетеря міг би й розраховувати на переобрання "чорною радою".

Ще в грудні, пишучи до короля, Тетеря заперечував, що його обрали гетьманом — але й тут була подвійна гра: він пропонував себе до булави, підкреслюючи, одночасно, що не зможе вважати себе гетьманом, доки не отримає затвердження короля. Щось трапилося в січні (докладно не відомо, що саме): Тетеря після довгих вагань зважується поставити на Польщу. 21 січня 1663 року листом до короля, переданим через свого посла Гуляницького, врешті повідомляє про обрання, нібито, всупереч його волі. Незважаючи на зовнішню дипломатичну підлеглість, лист не дуже покірний — Тетеря вимагає гарантій для української православної церкви, а в своїх інструкціях козацьким послам поступово відновлює термінологію часів Гадяцької умови, згадуючи про Руське князівство в складі Речі Посполитої (це досить переконливо спростовує думки тих істориків, що дивляться на Тетерю як на гробокопателя Гадяцької умови і вважають — на підставі вірнопідданчих зворотів у листах до короля — Тетерю таким же підніжком Варшави, як Брюховецького — Москви).