Атестати запорозьких козаків в архіві Коша нової Запорозької Січі як джерело до вивчення козацьких біографій

У підпорядкуванні військового писаря перебували "канцеляристские служители" — канцеляристи та підканцеляристи, копіїсти, реєстратори, товмачі. 3а атестатами, в різний час велика група осіб, майбутні отамани, полковники (проходили службу у головній канцелярії Січі, в тому числі: Василенко Григорій Іванович, Вірменко Дем`ян Ілліч (Мальований), Головатий Антон Андрійович, Довбня Михайло Ахметович (Опанасович), Бистрицький Семен, Дон Яків, Золотаревський Василь, Романовський Василь (родич військового писаря Д.Романовського), Роменський Степан, Савицький Павло, Чернявський і Герасим, Легкоступ Григорій, Малашевич Остап, Недзельський Самійло, Чернявський Павло Андрійович, Сьомак Матвій Іванович, Лата Федір, Чернявський Василь Стефанович, Зеленський Павло Степанович, Яблуновський Степан Андрійович, Волинський Василь Іванович, Швидкий Василь Федорович, Шрам Григорій, Чемерис Степан, Маєвський Семен, Громека Іван Григорович, кошовий Білецький Олексій Григорович, а також "воинской запорожской канцелярии отставной подканцелярист Симонь Барвенковской".

Козак куреня Пластунівського Семен Остапів син Барвінський ("по здешнему Чуприна") за успішну службу "награжденъ званиемъ войсковой войска запорожского низового канцелярии подканцеляристом", а потім "определенъ от оной на нашъ войсковий Кодацкий перевозь подписаремъ... к чиненню входящихь тамо у войсковой скарбь приходовь и расходовь записокь..." [32]. Служив він з 1757 р. "верно и радетельно" підканцеляристом у Військовій канцелярії, потім до 1765 р. на Кодацькому перевозі. Кіш "по дошедшим к нам од подчиненных наших старшин о нем похвальним рекомендациям", видав атестат для одруження його у Сумах і увільнення від військової служби.Полковий старшина і товариш куреня Незамаївського Матвій Іванович Сьомак (Сіомак) почав службу в 1755 р., в 1758 р. направлений Кошем писарем полковим у Гард, потім, в 1761 р. — у Самарську паланку, на Кодацький перевіз, згодом на Самарський міст, де збирав податки, охороняв кордон і здійснював "заграничніе проведывания"... В 1764 р. М.Сьомак, бажаючи "женитися в Малой России или где случится просил от Войска Запорожского низового на добропопорядочние те служби при Войску... аттестата... к дальнейшему службе продолжению".

Вже згадувана "ведомость" називає кількість "при войсковой канцелярии канцеляристских служителей — 20" [33]. За даними тієї ж відомості до їх складу не були зараховані ще 5 писарів і стільки ж — "подписариев", тобто писарчуків при полковниках (бугогардовому, перевізькому, самарському, кодацькому), а також: з командою, посланою для лову риби у верхів`я Дніпра, - і писар, і писарчук; у команді, що добувала сіль у Прогноях - писар і писарчук; на військових перевозах Кодацькому та Микитинському також по писарю і помічнику. Таким чином, за проведеними підрахунками канцелярських служителів налічувалося в Січі у 1755 р. 38 чоловік. Якщо до них додати ще і писарів у куренях, про яких також маємо інформацію, і "товмачів", то коло осіб, що мали відношення до діловодства Січі значно розшириться.

До складу Військової канцелярії належали також перекладачі або "товмачі". Безпосередні контакти із сусідами - кримським ханом і кочовими ордами через ділове листування вимагали певної кількості перекладачів. В останні десятиліття Січі серед них називаються Василь Рубанов, Ілля Муратов, Кость Юр`єв, Василь Петрович (Нечай), Кость Сербин, Андрій Дмитрович Константинов, Степан Донець, Лазарев, Федір Семенів, Семен Дементьєв, Григорій Швидкий. Досить часто служителі канцелярії поєднували обов`язки канцеляристів і перекладачів, або діяли спільно, виконуючи завдання січової адміністрації. Крім посередницької діяльності у складі різних регулюючих органів та посольств, в обов`язки військових товмачів входила розвідувальна служба. Під виглядом посильних чи купців вони проникали до Криму, Туреччини і збирали відомості про таємні наміри урядів цих держав, внутрішнє становище та військові сили.

Залучені до служби у Військовій канцелярії обов`язково були козаками запорозьких куренів. Деякі згодом "по темь службамъ и по усмотрению... згодности удостоены в том куренъ" [34] — почесним військовим званням товариша куреня. Ряди канцеляристів поповнювалися за рахунок грамотних людей, що прибували на Січ із Лівобережної України, освіту деякі з них отримали в Києво-Могилянській академії чи братській школі, добре знали граматику, синтаксис, володіли, крім української, російською мовою, а також польською, турецькою, знали латинь. Були серед них вихідці зі шляхетних сімей, духовенства, люди різних національностей. Підписарій Бугогардової паланки Павло Чернявський був сином польського шляхтича, комісара Солонецького староства [35], перекладач Степан Донець - "греческий синъ" що в "городь Черкассы съ малолетства завезенъ", був уродженцем м. Царграда, до козаків Переяславського куреня прийнятий у 1765 р. [36], полковий осаул Микола Білий народився в м. Тарговиці в сім`ї священника Кирила Василіва, де "славяно-росийской граматики постиг" [37]. Однак досить часто майбутні канцеляристи потрапляли на Січ малолітніми і грамоті училися тут же, серед них Степан Яблонський, Василь Чернявський [38].

Полковий старшина Василь Стефанов (Чернявський) мешкав у Січі з і малих літ у Пашківському курені, навчившись "письменності славено-россійськой" був приведений до присяги і "до письменнихъ дель употребленъ, а по достижениі в том ихъ знання, к войсковому Кодацкому перевозу для ведення при нем писменнихъ дель определенъ", в 1765 р. він був призначений полковим писарем [39]. Послужний перелік "ратних справ" полкового старшини Чернявського доповнюється даними про перебування у державних справах в Очакові, Єдичкульській орді, керівництвом партіями і участю у походах, в одній особі атестат характеризує його як полководця, дипломата, розвідника, адміністратора і політика, його служба продовжувалася до 1770 р.