Політична економія в Англії у ХІХ ст

Для ціноутворення має значення й конкурентна боротьба, яка в кінцевому рахунку, впливає на пропозицію та ступінь покриття ви¬трат виробництва.

Отже, класична теорія вартості в Мілля поєднується із суб'єк¬тивною теорією обміну. Ціна в нього часто трактується як вартість або мінова вартість, а вартість визначається через витрати. Тобто, Мілль, як і багато інших економістів, не надавав особливого зна¬чення розмежуванню категорій вартості та ціни, оскільки вважав, що суттєвою є форма, в якій виступає вартість - ціна, що основою розвитку є реалізована вартість, відображена в доходах. Обмін від¬бувається згідно з цінами, а ціни формуються під впливом пропози¬ції та попиту.

Міжнародна торгівля. Проблема обміну в теоретичних побудо¬вах Мілля w завершується аналізом ціноутворення на внутрішньо¬му ринку. Його внесок в теорію міжнародної торгівлі є досить знач¬ним. Він не тільки розвинув оригінальну теорію Сміта та Рікардо, а й пішов далі (ця проблема розглядалася ним і раніше - у «Нарисах про деякі невирішені питання політичної економії»). Висновки його дослідження про вирівнювання міжнародного попиту не відповіда¬ють принципам торгівлі, визначеним у політичній економії його по¬передників.Передовсім він заперечує тезу, що закони обміну, які діють в межах однієї країни, чинні у міжнародних відносинах, а гроші віді¬грають ту саму роль у міжнародному обміні, котру виконують у ме¬жах власної країни. Однак він погоджується з тим, що наслідки дії економічних законів можуть поширюватися на сферу міжнародної торгівлі.

Мілль стверджував, що переваги обміну між націями означають можливість отримувати більшу кількість товарів за незмінної кіль¬кості праці та капіталу, тобто кожен виграє, коли за таких самих ви¬трат можна придбати більшу кількість товарів, ніж виробити у влас¬ній країні.

Основна теза Мілля полягає в тім, що не можна орієнтуватись на показник переваги обсягу ввезення над вивезенням, чи навпаки, а треба порівнювати віддачу, тобто зважати на те, наскільки експорт чи імпорт сприяє економії витрат праці та капіталу для того, щоб ця економія була реалізована в галузях, які забезпечують переваги в продуктивності порівняно з іншими країнами.

Ціноутворення в міжнародному обміні, на погляд Мілля, не ба¬зується на врахуванні витрат виробника, а є результатом порівню¬вання попиту і пропозиції та граничної корисності за вільної конку¬ренції між державами. Однак протекціоністська політика держави спотворює дію цих чинників. Проте Мілль, хоч як був відданий тео¬рії вільної торгівлі, визнавав необхідність протегування «молодих» галузей, з метою забезпечення їхньої конкурентоспроможності в майбутньому.

Мілль уважав, що конкуренція між країнами на тому самому ринку, або комерційне суперництво, веде до зниження цін. Якщо держава не бачить способу забезпечити продаж власних товарів - вона створює перешкоди для імпорту, бо основним законом міжна¬родної торгівлі є бартер і тенденція до врівноважування експорту- імпорту, у результаті чого можливий занепад цілих галузей або «вте¬ча» капіталів за кордон, що також завдає шкоди власній економіці.

Штучне завоювання іноземного ринку з допомогою демпінгових цін, на думку Мілля, призводить до того, що імпорт у цьому разі стає порівняно дорожчим і тягар втрат в експортній торгівлі лягає на тих, хто споживає імпортні товари.

Теорія міжнародної торгівлі Мілля е прогресивнішою від теорії Рікардо, бо грунтується на конкретному ситуаційному аналізі, ви¬значає межі втручання держави в економіку.

Показники суспільного прогресу. Безумовно, недостатньо оціне¬ним внеском Мілля в розвиток економічної теорії є його аналіз впливу економічного прогресу суспільства на виробництво й розпо¬діл. Передовсім це стосується його теорії суспільної статики та ди¬наміки, відповідно до якої прогресивне (динамічне) цивілізоване су¬спільство відрізняється від інших якісною зміною засобів виробництва, зростанням суспільного продукту, обсягів виробницт¬ва, населення, владою людини над природою, знанням законів при¬роди та суспільства й умінням їх використовувати, а також мірою захищеності особи і власності.

Суттєвим показником динаміки розвитку Мілль уважав також зростання ділової активності основної маси населення, створення умов для спільних дій (кооперації), що веде до виникнення акціоне¬рних компаній та асоціацій, а відтак до процесу усуспільнення ви¬робництва та споживання. Прогрес суспільного виробництва, на його думку, забезпечує соціальне самовдосконалення, в якому бра¬тимуть участь усі суспільні верстви: система найманої праці припи¬нить своє існування, наймані робітники перетворяться на виробників, котрі самі розподіляють прибутки, «колективними зусиллями створюють капітал ...і працюють під керівництвом менеджерів, яких самі ж призначають та звільняють»'.