Чинники і умови ґрунтоутворення, гумус ґрунту, якісна оцінка земель

Стадія формування ґрунту може тривати сотні, тисячі і більше років. За цей час може змінитися один з факторів ґрунтоутворення, наприклад клімат. В цьому випадку може виникнути така ситуація, коли ґрунт, який досяг клімаксного стану за окремими ознаками, знову перейде в нерівновагу за цими ознаками і почнеться нова фаза його розвитку зі зміненими умовами. І так може повторюватися безперервно.Таким чином, довготривала і складна стадія розвитку ґрунту протікає безконечно може бути перервана лише з припиненням життя на Землі. Однак в умовах довготривалої стабілізації зовнішніх умов ґрунти можуть досягти стану, близького до рівноваги з навколишнім середовищем та його факторами, що викличе стабілізацію їх властивостей і процесів. В такому випадку можна вважати, що ґрунт перейшов у наступну фазу життя – функціонування в зрілому стані.

ЗРІЛА СТАДІЯ ГРУНТУ. Природному біоценозу характерний біологічний кругообіг, кожний цикл якого повторює попередній, при цьому в кругообіг включаються сполуки та елементи, які пройшли цикли біологічного вивітрювання. На цій стадії включення елементів з мінералів материнської породи відбувається, але дуже в обмеженій кількості.

В сільськогосподарському виробництві під час використання ґрунтів ця рівновага зміщується, що викликає зміну властивостей ґрунту.

Досвідчене використання ґрунтів з врахуванням законів ґрунтоутворення, застосування спеціальних грунтопокращуючих заходів веде до розширеного відновлення родючості ґрунтів.

Таким чином, відповідно до загальної схеми формування ґрунту (за І.С.Каурічевим) на всіх фазах різних етапів його спостерігаються зміни ґрунтових ознак та процесів:

1.Початкова стадія ґрунтотворного процесу: 1) відсутні чітко виражені ознаки ґрунту в твердій фазі ґрунту; 2) наявність мікропроцесів; 3) слабо виражені масштаби біологічного кругообігу речовин; 4) наявність масштабних негрунтових абіотичних процесів (еолове переміщення піску, водна ерозія породи); 5) слабий зв'язок процесів, які йдуть в межах біологічного кругообігу з абіотичними процесами і тому слаба вираженість біогеохімічного кругообігу.

2.Стадія формування ґрунту у фазі прискореного розвитку характеризується: 1) прогресивним розширенням масштабів біологічного кругообігу; 2) формуванням ґрунтових мезопроцесів, які ведуть до появи головних ознак ґрунту; 3) формуванням специфічної ґрунтової Диференціації, упорядкуванням властивостей, ознак і процесів; 4) формуванням біогеохімічних кругообігів.

3.Стадія формування ґрунту у фазі загальмованого розвитку: знижується інтенсивність розширення масштабів біологічного кругообігу, 2) розвиваються профілеутворюючі макропроцеси.

4.Стадія рівноважного функціонування головних процесів, які проходять в рамках відносно стабільного біогеохімічного кругообігу (відносна стабілізація головних ознак ґрунтів).

ЧИННИКИ ҐРУНТОУТВОРЕННЯ

Головне вчення про чинники ґрунтоутворення було розроблено та обгрунтовано В.В. Докучаєвим, який встановив, що ґрунт утворюється внаслідок взаємодії п'яти чинників: клімату, рослинності, ґрунтотворної породи, рельєфу місцевості, віку країни (часу). Вивчення кожного фактора грунтотворення вимагає його характеристики за параметрами та оцінки його місця в утворенні ґрунту. Пізніше був виділений ще один (шостий) фактор – виробнича діяльність людини.

КЛІМАТ. Цей чинник визначає тип водного режиму, при якому формується грунт. Від цього фактора залежить надходження в рослину та грунт вологи, тепла. Від клімату залежить активність біологічних процесів.

Головне джерело енергії для біологічних процесів та процесів ґрунту – сонячна енергія, а головне джерело волога – атмосферні опади. Атмосферні опади, які випадають на земну поверхню, витрачаються на випаровування, фільтрацію, стікання по схилу і споживання рослиною.

В процесі обміну тепла і вологи між ґрунтом і атмосферою створюється гідротермічний режим ґрунту. Відповідно до цього коефіцієнта (режиму) виділені термічні групи клімату, де за основу береться сума температур вище 10° С за вегетаційний період.