Чинники і умови ґрунтоутворення, гумус ґрунту, якісна оцінка земель

З мінеральною частиною ґрунту фульвокислоти утворюють фульвати. Фульвати лужних та лужноземельних металів добре розчинні та дуже рухливі. Менш розчинні фульвати заліза та алюмінію. Можна відмітити, що умови, які сприяють нагромадженню та збереженню гумусу в ґрунті, сприяють також накопиченню найбільш цінної частини гумусу -гумінових кислот. Співвідношення гумінових кислот та фульвокислот має найбільше значення (1,5-2,5) в гумусі чорноземів, знижується до півдня. Ця величина - дуже важливий якісний показник ґрунтів.

За інтенсивного використання орних земель без достатнього внесення органічних добрив спостерігається зниження як загальної кількості гумусу, так і гумінових кислот, таким чином звужується співвідношення

ГУМІНИ. Ця частина гумусових речовин не розчиняється в жодному розчиннику. Вони представлені комплексом органічних речовин (гумінові кислоти, фульвокислоти та їх органо-мінеральні похідні), які міцно зв'язані з мінеральною частиною грунту.

Гумін – це інертна неекстрагована частина гумусу ґрунту. Він складається з двох типів сполук: глиногумусного гуміку, який являє собою гумусні речовини, зв'язані з глинистими мінералами, і детрітного гумі-ну - розкладені рослинні залишки, що втратили анатомічну будову та збагачені найбільш стійкими компонентами, перш за все лігніном.

Крім гуміфікованих речовин, на частку яких у складі гумусу при¬падає 80-90%, виділяють ще негуміфіковану частину гумусу – 10-І 5%. Остання представлена білками, амінокислотами, моноцукрами, поліцукрами, жирами, воском, дубильними речовинами (тамінами), лігніном, смолами, спиртами та іншими сполуками. В торфових ґрунтах та в лісовій підстилці вміст цих речовин може доходити до 80%.

Таким чином, гумус як специфічний продукт гуміфікації – це гетерогенна полідисперсна система високомолекулярних азотовмісних ароматичних сполук кислотної природи.

Життя рослин тісно пов'язане з гумусними речовинами, які є основним джерелом вуглекислого газу для них. Ґрунт забезпечує 60% вуглекислого газу, необхідного для фотосинтезу. Не дивлячись на те, що в атмосфері є значна кількість вуглекислого газу, рослина в період інтенсивного росту відчуває нестачу цього важливого компонента для проходження фотосинтезу.

Гумус містить значні запаси поживних речовин для рослин. Азот у верхніх шарах ґрунту в основному представлений органічними формами. Третя його частина міцно зв'язана з гумінами. Азот гумінів - найменш рухома частина азотного фонду ґрунту.Відомо, що гумусові речовини беруть активну участь у процесі фотосинтезу. Численні досліди показують, що гумати, внесені в ґрунт при вирощенні картоплі, підсилюють кисневий обмін рослин. Аналогічну Дію мають фульвокислоти, які сприяють інтенсивному надходженню в рослини елементів мінерального живлення. Рекомендується застосовувати гумусові речовини в малих дозах як добрива з метою стимуляції фізіологічних та біохімічних процесів у рослинах. їх, звичайно, не можна розглядати як основне добриво, оскільки вони ефективні за наявності основних елементів живлення в ґрунті.

Відповідно до існуючої системи показників гумусного стану ґрунтів на поліссі України переважають окультурені дерново-підзолисті ґрунти легкого гранулометричного складу з дуже низьким вмістом гумусу та його запасами. Ці ґрунти характеризуються незначним ступенем гуміфікації, з різким зменшенням кількості органічних речовин за профілем, гуматно-фульватним гумусом, дуже низьким вмістом фракцій, зв'язаних з кальцієм, середньою інтенсивністю "дихання" ґрунту.

Чорноземні ґрунти (типові) характеризуються високим вмістом та запасом гумусу, поступовим зменшенням його за профілем ґрунту, середньою забезпеченістю азотом, дуже високим ступенем гуміфікації, фульватно-гуматним та гуматним типами гумусу, низьким вмістом вільних гумінових кислот, високим вмістом кислот, зв'язаних з кальцієм, дуже низьким вмістом міцнозв'язаних гумінових кислот та не-гідролізованим залишком, дуже високою оптичною щільністю та високим рівнем "дихання" ґрунтів.

Лучно-чорноземні ґрунти мають багато спільних рис за станом гумусу з чорноземами типовими. Різниця полягає лише в запасах гумусу в метровому шарі, у лучно-чорноземних ґрунтів кількість його менша, ніж у чорноземів типових. У цих ґрунтах спостерігається різке зменшення гумусу за профілем ґрунту, менший ступінь гуміфікації, вищий рівень вмісту вільних гумінових кислот.

Потужність гумусних горизонтів у чорноземних ґрунтах України складає не менше 2,5м.