Харківська географічна школа: особистості, ідеї, відкриття

У 1940-1941 і 1945-1973 pp. кафедру економічної географії Харківського університету очолював доцент Ф. Н. Трипілець. На кафедрі він почав працювати асистентом з моменту її заснування в 1934 p. Захистив одну з перших в Україні кандидатських дисертацій з економічної географії на тему "Економгеографічна характеристика Дніпропетровської області" (1938). У повоєнний період вивчав географію промисловості і сільського господарства північно-східної України і Донецько-Придніпровського економічного району. Написав нарис про Північно-Східний реґіон України для енциклопедичного видання "Советский Союз. Географическое описание в 22-х томах" (у співавторстві з В. Л. Віленкіним), статтю про Харківську область для Великої Радянської Енциклопедії. Він є співавтором навчального посібника "Экономическая география европейских стран народной демократии" (1958).

3 1973 по 1998 pp. кафедрою економічної географії (згодом — економічної і соціальної географії) Харківського університету керував доктор географічних наук, професор Артур Павлович Голиков. До сфери його наукових інтересів входять географія водного господарства, теоретичні проблеми соціально-економічної географії, математичні методи географічних досліджень, економічне районування України, регіональна політика, транскордонне співробітництво держав, міжнародні економічні відносини. Серед опублікованих робіт слід відзначити монографію "Территориальная организация водного хозяйства СССР" (1982), навчальні посібники "Математические методы в экономической географии" (1974), "Мате-матические методы в географии" (1986, у співавторстві), "Вступ до економічної і соціальної географії" (1996, у співавторстві). За його редакцією вийшли з друку “Комплексна характеристика Харківської області”, що витри-мала два видання (1993, 1997), а також колективна праця "Регионы Украины: поиск стратегии оптимального развития" (1994). Розробляє концепцію створення Єврорегіону "Слобожанщина". У 1998 р. А. П. Голиков заснував і очолив кафедру міжнародної економіки і міжнародних економічних відносин Харківського університету.

 

Висновок

Такі найголовніші віхи розвитку харківської географічної школи, яку два сторіччя створювали наші земляки, втілюючи в життя сміливі ідеї і роблячи наукові відкриття. Проте історія географічних досліджень на Харківщині не скінчилася. Вона триває. Продовжується учнями і послідовниками: сучасними студентами, аспірантами, викладачами, професорами, що вносять свіжий струмінь в течію однієї з давніх наук людства — географію.

 

 

Література

1.Бейлин И. Г., Парнес В. А. Андрей Николаевич Краснов. Mосква: Наука, 1968.

2.Борисова Г. M., Дяченко М. Т., Уманський M. B. Історичні та пам'ятні місця Харківщини. Xарків: Прапор, 1966.

3.Галицький В. І., Галицька H. Ф. Географічні відкриття, дослідження і дослідники: Календар-довідник. К.: Рад. школа.- 1988.

4.Географічна енциклопедія України: У 3-х т. К.: Українська енциклопедія, 1989-1993.

5.Гольфельд І. А., Коротун І. М., Черваньов І. Г. Нарис розвитку основних геоморфологічних проблем у працях харківських геоморфологів // Матеріали Харківського відділу географічного товариства УРСР. Вип. X: Актуальні питання розвитку географії в Харківському університеті, 1974.

6.Демченко М. О., Мінаєва С. М. З літопису фізико-географічних кафедр Харківського державного університету // Матеріали Харківського відділу географічного товариства УРСР. Вип. X: Актуальні питання розвитку географії в Харківському університеті, 1974.

7.3арицький П. В., Карякін Л. І., Макридін В. П., Макаренко О. Н., Ремізов І. М. З літопису геологічних кафедр Харківського державного університету // Матеріали Харківського відділу географічного товариства УРСР. Вип. X: Актуальні питання розвитку географії в Харківському університеті, 1974.