Харківська географічна школа: особистості, ідеї, відкриття
План
Витоки
Може і своїх Колумбів Слобожанщина народжувати
Географічна наука в університетах
Фізико-географічна гілка
Економіка-географічна гілка
Висновок
Література
Витоки
Губернія наша покликана розілляти
навколо себе почуття витонченості і
просвіти.
Географічна наука на Харківщині має більш як двохсотрічні корені. Саме тут у 1760-х pp. проведено перше в Україні обстеження території. У той час президент Вільного економічного товариства Т. Клінтштет розіслав губернаторам анкету з 65 пунктів. Зі всієї Російської імперії прийшло лише 7 відповідей, один з них — зі Слобідсько-Української губернії. Відповідь ця була опублікована у восьмому томі "Трудов Вольного Экономического Общества к поощрению в России земледелия и домостроительства" за 1768 р. У ньому подані основні відомості про губернію в цілому і щодо окремих слобідських полків (Ізюмського, Охтирського, Сумського). Характеризуючи населення Слобожанщини, невідомий автор пише: “Характером місцеві мешканці простодушні, тихі, зрозумілі, але безпосередні, схильні до релігійності, і при цьому постійні шукачі вольностей, а через те і працелюбними їх назвати не можна. В звичаях та в побуті їм треба віддати належне за те, що вона дотримуються порядку як в домашніх умовах, так і в одязі…”
Найбільш давніми докладними географічними дослідженнями нашого краю є топографічні описи Харківського намісництва кінця XVIII сторіччя (на сьогодні відомі три таких описи, що датуються 1785, 1787 і 1788 роками). Вони є спробою комплексної характеристики Слобідської України. У них містяться унікальні відомості про адміністративно-політичний устрій цього краю, кількісний склад та етнічну структуру населення, його заняття, побут та культуру. Авторство "Топографического описания Харьковского наместничества с историческим предуведомлением" (1788) приписують вихованцю Харківського духовного колегіуму, директорові народного училища, філологу Івану Переверзєву. Його перу також належить єдиний у своєму роді на той час твір — "Краткие правила российского правописания из разных грамматик выбранные и по свойству украинского диалекта для употребления малороссиянам дополненные в Харькове", що витримали два видання (1782,1787).
Біля витоків географічної науки на Слобожанщині стояв засновник Харківського університету Василь Назарович Каразін. Діяльний за натурою, він прославився як громадський діяч, так і в багатьох галузях науки, у тому числі географії, кліматології, статистиці, агрономії. З ініціативи В. Н. Каразіна в Харківській губернії почалися регулярні метеорологічні спостереження, що проводилися в його маєтку Кручику (зараз — Богодухівський район) приблизно 30 років, починаючи з 1810 р. Це була одна з перших на території України метеорологічних станцій. В. Н. Каразіну належить ідея організації в імперії мережі метеорологічних станцій на чолі з провідною гідрометеорологічною установою — головною фізичною обсерваторією в Петербурзі. Справжній патріот, В. Н. Каразін закликав вивчати свою землю: "Исчислим естественные произведения России, опишем нравы ее разновидных обитателей... испытаем углубиться в историю народов". Сам В.Н. Каразін оприлюднив свої спостереження у працях "О древностях Слободско-Украинской губернии", "Некоторые замечания о Слободско-Украинской губернии", "О значении Харькова для полуденной России", "Объяснение подробной таблице обстоятельств народонаселения в Слободско-Украинской губернии" та низці інших.