Формування загально-лінгвістичної компетенції учнів в процесі вивчення особливостей адаптації неологізмів – запозичень в сучасній англійській мові

2.3. Проблеми асиміляції запозичених слів

Асиміляцією запозичених слів називається пристосування їх і фонетичному, граматичному і графічному відношенні до системи приймаючої мови.

Ступінь асиміляції може бути різною і залежить від того, наскільки давно відбулося запозичення, чи відбулося воно усним шляхом чи через книгу, наскільки вживане слово і т.п.

Прикладом повністю асимільованих слів можуть служити слова, які були запозичені давно: з латини – cheese, pope, mass, candle, minister, wine; зі скандинавської – root, wing, happy, ill, low. Ці слова не відчуваються розмовником як іншомовні, відповідають англійській граматичній, фонетичній і орфографічний системі по формотвору, вимові і написанню.

Граматично і стилістично англійські запозичення використовуються в мові так само як і правічні слова. Дієслова включаються в систему стандартних англійських дієслів, отримуючи дентальний суфікс в минулому часі: associated, exaggerated, accumulated.

Іменники отримують в множині стандартні закінчення: kelims, honchos, nefuseniks, boutiques.

В сучасній англійській мові лише деякі запозичені іменники зберегли флексію множини, яку мали в тій мові, звідки прийшли.

Іноді дві різні мови множини диференціюються семантично. Наприклад, з формою bandits збереглася італійська форма banditti, коли розмова йде про різноманітних розбійників в казці чи опері.

Прикметники з суфіксом –ly, прикметники на –ml і –less та абстрактні іменники на –ness, –ship, -dom також вільно утворюються від французьких основ.

Англійські префікси un-, fore-, over-, -be можуть приєднуватися до основ запозичених слів: unaided, unijambist, forecast.

Слова ,складені з елементів запозичених з різних мов або з елементів частково запозичених та частково споконвічних слів називаються гібридами: beautiful (фр.корінь + англійський суфікс), unijombist (англ.префікс + фр.корінь).

Ступінь фонетичної асиміляції теж може бути різним. Якщо в англійській мові вже були всі звуки , що з них складаються запозичені слова, то вони відтворюються точно; якщо залишилися якісь звуки, яких немає в англійській мові, кожен з них замінюється близьким звуком англійської мови.

Після повної фонетичної асиміляції слова в слові, всі звуки історично змінюються.

Фонетичні зміни в запозиченому слові легко прослідити з історії слова nature, що є латинським за походженням і яке потрапило в англійську мову з французької. По-перше, перемістився наголос з останнього складу на перший. В англійській мові немає звука, схожого на французький [u], тому він був замінений на англійський звук [ju]. Tj [tj] розвинулось афрікоте [t∫]. У відкритому складі під наголосом довге a переходить в [ei], а ненаголошене [u] редуцюється в [oi] та [r] стає німим.

В різних частинах мови наголос відбувається з різним ступенем повноти. Найбільш послідовно він відбувається в іменниках і прикметниках, за виключенням тих, в яких перший склад був префіксом. Префікси залишилися ненаголошеними.

Французькі запозичення-неологізми асимілюються мало і залишаються іншомовними і за орфографією і за вимовою. В них зберігається назалізація голосних, зберігається наголос на останньому складі: visagist, frisee.Латинські запозичення, потрапивши в англійську мову, не тільки прийняли нову систему граматичних форм, але й нерідко переходили в іншу частину мови.

Загальна проблема запозичення елементів однієї мови іншою включає в себе вкладний комплекс питань різного характеру. Найбільш актуальними з них є такі: