Морфологічна побудова слова в сучасній англійській мові

Тоді як корінь – до певної міри незалежна частина слова, афікси – завжди залежні елементи структури. І суфікс, і префікс мають семантичне навантаження, проте вони не вживаються у вигляді незалежних мовних одиниць.

Суфікс – деривативний (похідний) елемент наприкінці слова (між коренем і закінченням), який є або був продуктивним елементом словотвору. Суфікс має лексико-семантичне значення, проте не вживається відокремлено, тобто не має ознак окремої частини мови. Однак, коли одне і те ж слово з різними суфіксами належить до однієї частини мови, то за допомогою суфікса розрізняються лексико-граматичні класи цих слів, наприклад: суфікси –er та –est для вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників: bigg-er – the bigg-est, sweet-er – the sweet-est. Суто семантичні зміни відбуваються у слові при зміні суфікса і дозволяють відносити це слово до однієї частини мови: collect-able, collect-ible. Нарешті, різні суфікси можуть утворювати як просту, так і подвійну опозицію різних частин мови, наприклад: cold –cold-ish (прикм.) – cold-ly (прислівн.) – cold-ness (імен.). [1;73]

Завдяки тому, що за суфіксом зберігається одне лексико-семантичне значення, вживання останнього з основою певних груп слів спонукає до утворення відповідних частин мови. Звідси суфіксація – важливий вид словотвору в англійській мові з типами, що склались історично.

Префікс – це морфема, що стоїть перед коренем слова і модифікує його значення. Префікси в сучасній англійській мові завжди деривативні. Префікс майже не допомагає розрізнювати частини мови за винятком тих випадків, коли він присутній у складі дієслова або слова категорії стану, напр.: a dress – to undress, dust – adust, float – afloat. Інколи за допомогою префікса можна розрізнити перехідні та неперехідні дієслова: cry – outcry, play – outplay.

Інфікс – афікс, що зустрічається в середині основи. Інфіксація, як тип словотвору, не продуктивна. Інфікс – явище загально індоєвропейського характеру. Це, головним чином, приголосний „п”, що зустрічається при морфологічному пере розкладі слова: stand – stood.

Комбінуюча форма – запозичене з грецької чи латинської мови слово, яке може набирати вигляду афікса. Оскільки слово типу cyclo-, poly-, stereo-, trans-, tele- вільно існувало у мові, з якої воно запозичене, його слід відрізняти від афікса. Комбінуючі форми мають інтернаціональний характер. Проте вони відрізняються від інших запозичень з тієї причини, що складні слова і деривативи, до структури яких входять комбінуючі форми, не існували в класичних мовах, а були утворені протягом новітнього часу.: cyclo-tron, poly-glot, stereo-type, tele-scope. Окремі комбінуючи форми тяжіють до самостійного вжитку у розмовній мові, наприклад: auto, stereo та ін.[1;34]

Аломорфи – це різновидність або варіант морфеми, що характеризується зміною літери чи звука у своїй структурі. Звідси аломорфа може мати позиційні варіанти. Аломорфи префікса in-, наприклад, є il-, im-, ir-: il-liberal (перед приголосним l), ir-relevant (перед приголосним r), im-brute, im-mature (перед губними приголосними). Аломорфи зустрічаються при утворенні множини іменників за допомогою морфеми –s: boxes – cats, та форм дієслів минулого часу і дієприкметників, де спостерігається опозиція дзвінкого/глухого варіантів суфікса –ed: collected – passed.Заслуговує уваги принципова різниця між закінченням та суфіксом, що в англійській мові часто виражається однією морфемою. У граматиці вони інколи називаються флективними суфіксами. Слід мати на увазі, що флективні суфікси – виразники граматичного значення, тоді як дериваційні суфікси – це носії значення лексичного і є лексичними морфемами. Граматичну форму, таким чином, складають слова з флективними суфіксами, а лексичну – з дериваційними. Звідси розрізняються і відповідні парадигми: флективною є парадигма illustrate – illustrates – illustrated, дериваційною – illustrate – illustrative – illustration.

Напівсуфікси. Існують випадки, коли провести чітку межу між коренем та афіксами досить важко. В англійській мові є корені з високо розвиненими комбінуючими властивостями. Вони вживають у функції другого елемента структури слова і за своїм загальним значенням нагадують суфікс. Узагальнення лексико-семантичного навантаження мало місце в тому, що поруч з функцією напівсуфікса ці форманти довгий час вживались як окремі слова – -man, -like, -proof, -worthy, напр.: seaman, childlike, waterproof, blameworthy. Інколи до напівсуфіксів відносять також форманти –wise, -way, -monger, напр.: clockwise, sideway, newsmonger.[7;13]

Отже, як видно з теоретичної частини, в сучасній англійській мові існує певна кількість засобів словотвору, одні з яких є досить поширеними та продуктивними (суфікси, префікси), а інші вживають набагато рідше і є складовими частинами інших засобів словотвору (інфікси, аломорфи). Існують в сучасній англійській мові також і другорядні засоби словотвору. Більш докладно кожен з цих видів буде розглянуто в наступних розділах даної курсової роботи.

РОЗДІЛ ІІ: МОРФЕМНА СТРУКТУРА АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ.