Вивчення мотивації студентів до фізичного самовдосконалення

Активність людини здебільшого визначається метою її діяльності. Специфіка людської мотивованої діяльності поля¬гає в тому, що вона завжди цілеспрямована. Мотиваційна сфе¬ра студентів їхнє відношення до різних видів діяльності і прояв загальної активності в заняттях в основному визначається як їхніми потребами, так і відповідними цілями (О.К.Ізвєкова, 1980; Т.К.Капровський, 1979; B.C.Крюченко, 1990; П.М.Левитськкй, В.СЯзловецький, 1969; Н.С.Солопчук, 1991; Н.М.Хоменко, 1992).

Мотиви навчання часто розглядаються останнім часом у плані тих факторів, які випливають із приналежності студентів до певного колективу, в якому він здійснює свою діяльність. У багатьох дослідженнях підкреслюються такі фактори мотивації. як усвідомлення приналежності до колективу і пов'язане з цим прагнення домогтися успіху і т.д. (І.Ф.Кононов, ГЛ.Куцекко, 1982; Є.А.Сидоров, 1989; С.Сигнаєвський, 2001). Урок фізичної культури є колективною дією, яка спрямована на фізичне вдосконалення студентів, і для багатьох є майже єдиною формою занять фізичними вправами двічі на тиждень. Тому важливим є питання: Як відносяться молодь до уроків фізкультури?

Хлопці і дівчата майже регулярно відвідують уроки фізкуль¬тури, однак з віком їх кількість змінюється .

У цілому 50%-школярж не відчувають стійкого інтересу до уроків фізкультури.

Причинами цього є неадекватність фізичних навантажень фізичним можливостям студентів (завищений або занижений рівень),

незадоволеність методикою проведення занять програмного змісту та самою організацією навчального процесу .

Отже, більшість студентів свідомо ставиться до уроків фізкультури і може досить виразно вказати на їхні недоліки. Незадоволення організацією процесу фізичного виховання у навчальному закладі призводить як до нерегулярного відвідування уроків фізкультури, так і до зниження мотивації до спортивних занять у позаурочний час.Для підвищення ефективності процесу фізичного виховання викладачам фізичної культури рекомендовано враховувати зау¬важення, що висловлені студентами:

- недостатньо реалізується диференційований підхід на уро¬ках ФК, що призводить до неадекватності фізичних наван¬тажень на заняттях (25%);

- не враховуються інтереси студентів гази виборі фізичних вправ, які включені у програму ФК у навчальному закладі (22-32%), що ви¬магає перегляду програми з ФК, відвести більше годин ва¬ріативного компоненту й адаптувати до інтересів студентів конкретного навчального закладу;

- при проведенні занять, особливо в підготовчій частині, не¬обхідно використовувати музичний супровід, що робить за¬няття фізичними вправами більш емоційними і привабли¬вими як для дівчат, так і для хлопців;

- використання змагального методу на уроці ФК найбільш ефективно на І–ІV курсах бажання зма¬гатися знижується, особливо в дівчат. У зв'язку з цим необ¬хідно розробити ряд стимулів, які сприяли б підвищенню мотивації досягнення результату і проведення змагань під девізом «Перемагай себе».

Виявлені вікові особливості відношення студентів до процесу фізичного виховання у навчальному закладі свідчать про необхідність до¬опрацювання програм з фізичної культури адекватно віково-статевим потребам, мотивам й інтересам студентів, що буде сприяти підвищенню їх мотивації до занять фізичними вправа¬ми як в системі урочних, так і позаурочних форм.

Вагомими причинами є відсутність інтересу до самостійних занять фізичними вправами студентів; недосконалість систе¬ми педагогічного контролю фізичного стану у процесі фізич¬ного виховання, яка має в своєму арсеналі тільки рухові тести, результати яких залежать від кумулятивного ефекту, і їх зміни починають виявлятися на 3-4 тижні занять, крім того, їх не-можливо виконати в домашніх умовах.

Отже, можна дійти висновку, що:

- більшість студентів позитивно ставляться до фізичного ви¬ховання і розуміють значимість теоретичних знань для са¬мостійних занять фізичними вправами;