Форми повернення кредиту

Договором про заставу заставодержателю може бути надано право самостійно, без судового рішення реалізувати передане йому в заставу майно при простроченні виконання зобов'язання. В цих випадках в договорі заздалегідь визначається мінімальна продажна ціна або встановлюється порядок оцінки чи реалізації цього майна при дотриманні інтересів обох сторін.Законодавчі органи залишають за собою право визначати окремі випадки, при яких стягнення може відбуватися на користь кредитора у безспірному порядку на підставі виконавчого надпису нотаріуса. Разом з тим існує правило, що до тих пір, поки предмет застави не реалізовано, заставодавець має право запобігти його продажу, виконавши зобов'язання по основному договору.

Право застави припиняється:

•з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання;

•у випадку втрати заставленого майна;

•у випадку придбання заставодержателем права власності на заставлене майно;

•у випадку закінчення права, яке складає предмет позики.

Виконання основного обов'язку має бути підтверджено відповідними документами (розпискою кредитора про отримання боргу, актом приймання-передачі предмету застави та інш.). У випадку часткового виконання зобов'язання застава зберігає силу до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано в повному обсязі.

Нестандартні варіанти застави

Практика заставних операцій в Україні поки невелика. Проте встигли з'явитись такі їх варіанти, які можна вважати новими, нестандартними.

1. В якості предмета застави використовуються нові види цінних паперів.

Як відомо, раніше в нашій банківській системі мали певне розповсюдження позики під заставу векселів, включаючи перезаставу векселів в НБУ. Пізніше у заставу стали приймати і деякі види інших цінних паперів. В результаті клієнти банку (заставодавці) задовольняли свою тимчасову потребу в кредитних ресурсах і в той же час їм не доводилось продавати цінні папери, що знаходились у них. Їх можна було передавати на зберігання до банку, що гарантував їх збереження.

Банки беруть у заставу не будь-які цінні папери, а тільки такі, які належать відомим, солідним емітентам, мають офіційне котирування на фондових біржах, приймаються до обліку або як застава у Центральному Банку. До них відносяться:

•державні цінні папери і цінні папери, що гарантуються державою;

•акції і облігації великих акціонерних банків і промислових компаній, які обертаються на біржах;

•банківські ощадні і депозитні сертифікати та інш.

Попередній контроль в даному випадку полягає в перевірці якості запропонованих у заставу цінних паперів і права власності на них потенційного позичальника. У наступному порядку банк повинен зосередити увагу на аналізі кон'юнктури ринку цінних паперів з тим, щоб мати в заставі лише ліквідні їх види. В договорі про заставу повинні бути перелічені всі види цінних паперів, прийнятих у заставу, ціна за номіналом і ціна їх придбання, порядок зберігання, можливість заміни, величина маржі.

2. З'явилася можливість застави валюти.

Вказівка, яка містилася в "Основных положениях о регулировании валютных операций на территории СССР" Держбанку СРСР від 24.05.1991 р. № 352, дозволяла уповноваженим банкам надавати кредити клієнтам під заставу іноземної валюти. Ця вказівка тривалий час носила скоріше декларативний характер. Причина – відсутність валюти у клієнтів банку. Тому застава валюти практично була відсутньою.