Форми повернення кредиту

Попередній контроль має за мету перевірити відповідність запропонованого позичальником заставного матеріалу необхідним вимогам. Головними напрямками банківського контролю на цій стадії є:

•перевірка права власності (повного господарського відання) потенційного позичальника на пропонований об'єкт застави;

•визначення якості, вартості, місця і порядку майбутнього зберігання об'єкту застави, способів забезпечення його цілісності.

Необхідно також перевірити, чи не заставлене запропоноване майно по іншому договору застави. В результаті проведеної перевірки банк може відвернути заяву клієнта на надання позики, якщо вказані вимоги не виконуються або можуть бути не виконані в майбутньому.

Подальший контроль потрібний для того, щоб:

А) стежити за точністю виконання заставодавцем умов договору;

Б) своєчасно одержувати достовірну інформацію про склад і вартість предметів застави, що реально є в наявності;

В) спостерігати за ринковою кон'юнктурою, яка показує можливості продажу предметів застави.

Якщо предмет застави залишено у володінні заставодавця, то в договорі слід передбачити пункт про характер і періодичність відомостей, що надаються заставодавцем банку (дані про фактичний обсяг і вартість заставлених цінностей в розрізі окремих видів або груп цінностей). На підставі цих відомостей банк отримує можливість перевіряти забезпечення наданого кредиту, порівнюючи вартість фактичної застави у наявності (за відрахуванням маржі) з сумою кредиту. При виявленні нестачі забезпечення банк повинен поставити вимогу (якщо це заздалегідь обумовлено в договорі) поповнення частини застави, якої бракує, відповідними цінностями.

Подальший контроль включає в себе також перевірку банком порядку ведення заставодавцем спеціальної книги запису застав.

5. Звернення стягнення на предмет застави – заключний етап реалізації заставного права при невиконанні позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Договір застави обов'язково повинен містити пункт стосовно того, коли і як банк може скористатися правом звернення стягнення для забезпечення повернення позики. Крім того, в ньому може бути обумовлено пільговий строк, на протязі якого клієнт може і повинен прийняти додаткові заходи для вишукування необхідних джерел погашення свого боргу. Тільки по закінченні цього строку, якщо результат не змінився, можна звертатись до Господарського суду чи до суду. Саме вони визначать, яким чином буде продано заставлене майно.

В Господарський суд (або суд) банк повинен надати всю необхідну документацію:

•позовну заяву;

•кредитний договір;

•договір застави (заставне зобов'язання).

Процедура звернення до суду та задоволення позовної заяви, включаючи її розгляд і процес реалізації заставленого майна, справа трудомістка і вимагає багато часу. Якщо сума, яка виручена від продажу заставленого майна, недостатня для погашення боргу перед банком, останній має право отримати суму, якої бракує, із іншого майна боржника, але вже на загальних підставах, не користуючись перевагами заставодержателя.

Реалізація заставленого майна.

У випадку неповернення кредиту та / або відсотків за користування ним або у випадку несплати пені за прострочення виконання зобов'язань по кредитному договору (в залежності від того, як це записано в договорі застави) виникає необхідність реалізувати предмет застави.