Сучасні форми і системи заробітної плати

У цих визначеннях, як у дзеркалі, відбилися найважливіші недолікі системи роз-поділу:

1. встановлення державою” зверху” фонду заробітної плати підприємствам;

2. планомірне визначення трудового доходу кожного працівніка на основі єдиної державної тарифної системи.

Об’єктивною основою формування фонду зарплати вважався досягнутий рівень розвитку продуктивних сил , який визначав можливості держави виділяти певні ресур-си для оплати праці. Але ці можливості могли бути і не реалізовані в наслідок відволі-кання коштів на інші потреби – озброєння, розвиток важкої промисловості, здійснення “проектів віку”,забезпечення кастових привілеїв тощо. До того ж частка, що виділялась на оплату, не була обгрунтована і мала досить малий зв’язок з народногосподарськими результатами.Помилковим є і визначення зарплати як доходу. Це- не доход,а витрати підприєм-ства на відшкодування трудових ресурсів. Відтворення їх на суспільно необхідному рівні є обов’язковою умовою індивідуального відтворення. Тому створення, як і використан-ня фонду заробітної плати, має відбуватись на підприємстві. Підприємство а не держа-ва є повноправним власником цього фонду, що формується і відшкодовується насампе-ред із вартості реалізованої підприємством продукції, оскільки людина – головна про-дуктивна сила, розширене відтворення життедіяльності якої виступає обов’язковою умовою і метою ефективного розвітку економіки.

Хоч капіталіст купує робочу силу, а не працю, на поверхні економічних явищь створюється видимість продажу праці.Це зумовленно тим, що робітник отримує заробі-тну плату після завершення прцесу праці, що її величина не змінюється залежно від тривалості робочого дня, а індивідуальні відмінності в заробітній платі зумовлені неод-наковою інтенсивністю праці робітників.

Купівля –продаж робочої сили об’єктивно на поверхні виступає у формі купівлі-продажу праці, тому вартість (а отже, й ціна) робочої сили перетворюється на заробіт-ну плату, тобто набуває перетворенної форми. Перетворенна форма, оскільки заробіт-на плата враховує купівлю-продаж робочої сили і стирає межі між необхідною і додат-ковою працею, приховує наявність експлуатації. Вартість робочої сили, виражена в грошах ,набуває форми ціни робочої сили. Отже, заробітна плата- це грошовий вираз вартості і ціни товару робоча сила та результативності функціонування робочої сили.

З усього зазначеного можна зробити висновок, що заробітна плата – це об’єктивно необхідний для відтворення робочої сили та ефектівного функціонування виробництва обсяг вираженої в грошовій формі основної частини життевих засобів, що відповідає досягнутому рівневі розвитку продуктивних сил і зростає пропорційно під-вищенню ефективності праці трудящих.

Найважливішою функцією зарплати, як бачимо, є відтворювальна, адже вона слу-гує засобом розподілу основної частини життевих благ у суспільстві і засобом форму-вання платоспроможного попиту населення, бо становить 70-75% усіх доходів праців-ників. Саме тому при розподілі валового доходу підприємств і суспільства загалом ви-значення фонду зарплаті розглядається як першочергове завдання.

Важливу роль виконує і стимулююча функція заробітної плати. Вона слугує засо-бом залучення громодян до суспільно корисної праці, створює заінтересованість у під-вищенні класифікації, оволодінні суміжними професиями, стимулює високо продуктивну та якісну працю. Всього цього, звичайно, можна досягти в тому випадку, коли органі-зація заробітної плати забезпечує особисту матеріальну зацікавленість індивіда в про-дуктивній праці.

Речовим, матеріальним змістом заробітної плати є кількість життевих благ, необ-хідних для відтворення робочої сили найманного робітника і членів його сім’ї. Це жит-тєвий фонд робітника, який в умовах товарного виробництва має і вартісний, і грошо-вий вираз.

Оскільки робоча сила є товаром, то її ціна, як і всіх інших товарів, регулюється також співвідношенням між попитом і пропозицією. Із зниженням попиту або збільшен-ням пропозиції ціна робочої сили, тобто заробітна плата, зменьшуватиметься і навпаки. На розміри заробітної плати впливає дія законів зростання продуктивності праці й під-вищення потреб населення, співвідношення сил між робітниками і капіталістами, ви-ступи трудящих тощо.

Одним із факторів зростання вартості робочої сили є підвищення загальноосвіт-нього та кваліфікаційного рівня працівників. Так, у США чоловікі без середньої освіти і зайняті певний час у середіні 80-х років отримували 19тис.$ на рік, а ті хто мав вищу освіту,- 32тис.$. Особи які закінчили коледжі, до 65-річного віку отримали загалом 2.5млн.$, а ті що не закінчили середньої школи,- лише 1.2млн.$. У США повністю за-йняті працівники віком понад 25років із ступінню бакалавра отримували на 49% біль-ше, ніж працівники із вищою освітою. У 1993 році ця різниця становила вже 89%. За-рубіжний досвід свідчить про необхідність визначення значення й престижності праці інженерів,керівників,людей творчої праці