Сучасні форми і системи заробітної плати
Досконало конкурентного ринку в реальному житті не існує. Немає і абсолютно єдиного рівня оплати для представників певної професійно-кваліфікаційної групи пра-цівників. Підприємства, що наймають фахівців на ринках, близьких до досконалої мо-делі, оплачують їхню працю в більш чи менш широкому діапазоні. Вибір конкретної ставки оплати в цьому діапазоні залежить, зокрема, від стратегії підприємства із залу-чення кадрів. Підприємство, чиї обсяги продажу мають стійку тенденцію до зростання, швидше обере ставку у верхній частині цього діапазону для залучення додаткових працівників. Під час згортання діяльності підприємства ставки оплати, напевно, пере-буватимуть у нижній частині діапазону.Роботодавець-монополіст поводить себе інакше, ніж підприємець, що наймає ро-бочу силу на досконалому або близькому до нього ринку, передовсім тому, що йому не треба пристосовуватись до ціни праці, яка продиктована зовнішнім ринком праці. Гнуч-кість щодо умов оплати обумовлюється домінуючим становищем монополіста на ринку праці. Шахта-роботодавець у невиликому шахтарському селищі близька до моделі мо-нопсонії, особливо якщо селище розташоване далеко від населених пунктів, де є вака-нтні робочі місця.
Розділ 3: Заробітна плата в період трансформації економіки.
Заробітна плата як показник, залежний безпосередньо від ефективності виро-бництва, продуктивності праці, конкурентноспроможності продукції, є не лише індика-тором, що визначає загальний життевий рівень працівників. Від її стану та форм реалі-зації, частки у валовому національному продукті багато в чому залежить також можли-вості розвитку економіки взагалі. Важливим для сучасного перехідного періоду в ста-новлені ринкових відносин в Україні є розгляд заробітної плати через призму доміную-чих форм її виплати працівникам. Їх еволюція за роки ринкових трансформацій дозво-ляє вести мову про використання трьох видів оплати: грошової, натуральної і змішаної.
Основною, звичайно, є грошова форма, що зумовлено провідним значенням гро-шей як загального еквівалента зрілого етапу товарно- грошових відносин суб’єктів ринку. Разом з тим оплата праці може забеспечуватись натуральними виплатами, коли вони є сприйнятними і бажаними для працівників. Це характерно для організації оплати праці насамперед в сільськогосподарському виробництві. Як правило, для натуральної оплати використовується продукція власного виробництва, що може бути безпосеред-нім предметом споживання. Підприємства, зайняті реалізацією продукції, чи ті, що не мають власного виробництва товарів споживання, можуть розраховуватись із праців-никами продукцією інших виробників, виходячи з можливостей її придбання або наяв-них товарних запасів.
Одночасне застосування грошових і натуральних виплат веде до появи змішаної форми оплати, елементами якої можуть виступати й інші форми розрахунків. Зокрема, як компенсація за роботу у вихідні і святкові дні, виконання надурочних робіт широкого застосування набули відгули або додатково оплачувані відпустки, через які певною мірою реалізувалась ідея стимулювання вільним часом. З розширенням права власності трудових колективів в системах оплати праці використовуються також можливості за-кріплення за працівниками на правах власності паїв, акцій трудового колективу тощо.
В умовах дефіцитної економіки застосування змішаних форм заробітної плати, на-самперед,з використанням у вигляді натуральної оплати товарів обмеженої пропозиції, нерідко пов’язується з престижністю робочого місця, оскільки забеспечувало робітни-кам економію вільного часу на пошуки і придбання цих товарів, а в період ажиотажно-го попиту – також і можливість більш ефективного використовування заробітку на за-доволення життевих потреб.
Оцінюючи тенденції до змін у співвідношенні форм заробітної плати перихідного періоду за видами розрахунків з працівниками, необхідно зазначити, що інфляційні процеси завжди відігравали роль одного із головних каталізаторів прискорення таких змін.
В умовах масової зупинки виробництва дедалі більшого поширення набуває одна із специфічних форм взаєморозрахунків з працівниками, якою є додаткові відпустки чи так звані неявки з дозволу і ініціативи адміністрації. В 1994р. у відпустках без збере-ження заробітної плати в промисловості України перманентно перебуває понад трети-ни працівників. Ще понад 15% працюють в режимі неповного дня (тижня). Ці феноме-ни прихованого безробіття на перший погляд важко пов’язати безпосередньо з еволю-цією форм заробітної плати у перехідний період. Але стійка незайнятість на основній роботі при потребі у засобах існування та за наявності часу неминуче змушує умовно вивільнену робочу силу шукати альтернативний заробіток, що часто знаходиться за межами офіційної економіки..
Величина заробітної плати поряд з оцінкою матеріального становища трудящих багато в чому визначає стан економіки, ступінь її розвитку і місце на світовому ринку товарів. В цьому проявляється подвійність зарплати як соціальної і економічної катего-рій. З одного боку , вона відбиває розміри індивідуальної зарплати, з якої видно, наскі-льки вона забеспечує людині певний рівень життя, з другого показує витрати на від-творення робочої сили.Особливість заробітної плати як економічної категорії полягає в можливості роби-ти висновок за її величиною про розвиненість економіки в цілому. Більш висока зар-плата, як правило, в економічно розвинених країнах.. Великий асортимент споживчих товарів і послуг, що виробляється там, має бути максимально спожитий, це і забезпе-чується високим рівнем доходів трудящих. Інша ситуація в економічно відсталих краї-нах, до яких потрапила сьогодні і Україна. Зниження оплати праці і її рівня збігається з початком економічного реформування.