Історія економічної теорії

зобов’язаних вивчати історико-економічні науки. До цього залучені студенти

державних і недержавних економічних вузів, де курси економічної історії та

історії економічних вчень набули статусу нормативного.

Заради справедливості слід констатувати існування в літературі точки зору,

за якою не лише марксизм, а “вся сучасна економічна теорія, незважаючи на

вражаючий прогрес, перебуває у глибокій кризі” [3]. Нову її парадигму ще

потрібно виробити. Отже, наукова революція — справа майбутнього.

Роль традиції

У моделі розвитку науки Т. Куна важлива роль відведена традиції.

“Нормальна наука, на розвиток якої змушені витрачати майже весь свій час

більшість вчених, грунтується на припущенні, що наукове товариство знає

світ, який нас оточує. Багато успіхів науки породжуються завдяки прагненню

товариства захистити це припущення, і якщо необхідно, то й дуже дорогою

ціною. Нормальна наука, наприклад, часто пригнічує фундаментальні

нововведення, тому що вони неминуче руйнують її основні настанови” [2]. В

економічній науці до цього додаються ще й інші фактори, насамперед

партійні інтереси (“фурії приватного інтересу”, за висловом К. Маркса).

Отже, за моделлю розвитку науки Т. Куна, традиція у науковому товаристві

відіграє подвійну роль: стимулятора розвитку науки у межах панівної

парадигми і гальма щодо усвідомлення кризового стану науки й пошуку нової

парадигми.

Дещо розвинемо це положення стосовно панівної раніше марксистської

парадигми. З одного боку, традиція (заклики до “творчого розвитку науки”)

не виключала введення в парадигму певних нових положень. Неодмінною умовою

цього було те, що ці положення не повинні розхитувати чи руйнувати панівну