Фітоіндикація радіологічного забруднення навколишнього природного середовища

Добова щільність бета активних випадінь з атмосфери становить від 0 до 5 Бк/м2. Спостерігається стійка тенденція до зниження вмісту 137Cs та 90Sr чорнобильського походження, як у приземному шарі атмосфери, так і у випадіннях. Річна загальна бета-активність випадінь з атмосфери за період 2001 – 2005 роки була в межах 688 – 804 Бк/м2.

За даними Черкаського обласного управління лісового господарства в області площа лісів, яка забруднена 137Cs становить:

до 1,0 Кі/км2 – 176 тис. га;

від 1,01 до 2,0 Кі/км2 – 31,1 тис. га;

від 2,01 до 5,0 Кі/км2 – 7,3 тис. га;

від 5,01 до 10,0 Кі/км2 – 0,6 тис. га (К-Шевченківський, Канівський та Лисянський лісгоспи);

від 10,1 до 15,0 Кі/км2 – 0,04 тис. га (Лисянський лісгосп).

За результатами вибіркового радіологічного контролю продукції лісового господарства вміст радіонуклідів у зразках не перевищував допустимих рівнів, а також нормативів вмісту 137Cs [6].

2 ФІТОІНДИКАЦІЯ РАДІОЛОГІЧНОГО ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

2.1 Роль лісів у первинному затриманні радіоактивних викидів

На етапі первинного випадання радіонуклідів з атмосфери поле ра¬діоактивного забруднення формується під впливом метеорологічних і ландшафтних факторів. Найбільш значущими з ландшафтних факторів є: рельєф земної поверхні, тип рослинності, гідрографічна мережа, що об'єднуються терміном — підстилаюча поверхня. Всі фізичні процеси, що відбуваються в нижніх шарах атмосфери, формуються під впливом підстилаючої поверхні [21].

Осідання часток аерозолей на земну поверхню зумовлюється залежно від їх розміру впливом гравітаційних сил і турбулентного перемішування повітря. Розміри часток коливаються в досить значних межах- від 0,001 до 800 мкм. Поведінка легких часток малого розміру (до 200 мкм) біля межі поділу атмосфера - земля більшою мірою визначається турбулент¬ною дифузією, тому швидкість їх осідання змінюється залежно від характеру підстилаючої поверхні.

Зі всіх елементів підстилаючої поверхні найбільшою мірою змінюють турбу¬лентну структуру вітру лісові насадження. Трансформація структури по¬току полягає в зменшенні вертикальних пульсацій швидкості вітру і в утво¬ренні менших вихорів під впливом лісу.

Впливаючи таким чином через трансформацію повітряних потоків на осідання аерозольних часток лісові насадження відіграють важливу роль у формуванні полів радіоактивного забруднення. Вони виконують функцію своєрідних фільтрів - накопичувачів радіонуклідів.

Після аварії на ЧАЕС найбільша щільність радіоактивного забруд¬нення лісових масивів довгоживучими радіонуклідами спостерігається на узліссях з навітряного боку. З підвітряного виявлено протилежну ситуацію [22, 23]. У цілому лісові масиви накопичили приблизно на 30 % більше активності, ніж навколишні поля. У період найбільш інтенсивних викидів, коли в довкіллі перебувала велика кількість короткоживучих радіоактивних елементів, роль лісу в перерозподілі радіонуклідів була особливо значною. Про це свідчать виміри потужності експозиційної дози гамма-випромінювання посеред літа 1986 р. [23].Результати останніх досліджень показують: за високого за¬бруднення спостерігається значна варіабельність щільності забруднення грунту в лісових насадженнях навіть у межах одного кварталу й виділу. Таку строкатість забруднення можна пояснити неоднорідністю лісів і їх локального впливу на швидкість повітряного переносу радіонуклідів та інтенсивністю дощів.

Наземна рослинність — це перший екран, що затримує радіоактивні речовини повітря.