Охорона і збереження природи всього живого на землі
Серед найважливіших заходів щодо охорони тваринного світу слід назвати такі: виховання з дитинства природоохоронної свідо¬мості у людей; найсуворіша боротьба з браконьєрством, посилення інспекторського контролю в лісах, охорона від епідемій і антропо¬генних забруднень; розселення в зручні для існування місця; контроль за кількістю хижаків. Крім того, потрібні ретельне дослідження рідкісних і зникаючих видів, причин їх вимирання, розробка наукових основ для поліпшення ситуацій, екологічних прогнозів на основі результатів екологічного моніторингу.
Велике значення має також рекультивація порушених люди¬ною ландшафтів, відновлення грунтів, пасовиськ, луків, лісів, водойм згідно з науково обгрунтованими далекоглядними плана¬ми, активний розвиток заповідної справи.
Можливо, настав час скласти моральний кодекс, який би визначав наші взаємостосунки з крупними ссавцями моря й суходолу.
Ж.-І. Кусто
Заповідна справа. Сучасні ретельні еколого-економічні розра¬хунки й моделювання, виконані вченими різних країн, свідчать, що більш-менш нормальне функціонування і самовідновлення біосфери будь-якого регіону можливе лише за наявності в цьому регіоні не менше 10-15 % площі, зайнятої заповідниками. Запо¬відники - це ландшафти, де зберігаються, охороняються й вив¬чаються всі компоненти екосистеми: повітря, грунти, гірські поро¬ди, природні води, рослинний І тваринний світ, пам'ятки природи та культури. Територія заповідника повністю вилучається зі сфе¬ри господарської діяльності - тут забороняється жити людям, проводити будь-яку господарську діяльність, вирубувати ліс, ко¬сити сіно, добувати будь-які корисні копалини, прокладати транс¬портні шляхи тощо.
За своїм значенням заповідні території поділяються на біосферні заповідники міжнародного значення, державні й націо¬нальні заповідники та парки, заказники, заповідні ландшафти, ділянки та об'єкти.
Мета створення заповідників - підтримання екологічної рів¬новаги, збереження еталонів недоторканої природи, проведення наукових досліджень характеру взаємозв'язків між екологічними
факторами екосистем для збереження й відтворення ландшафтів. Заповідники є найкращою формою збереження генофонду нашої планети.В Україні створено 12 державних заповідників - у тому числі два біосферних міжнародного значення - Асканія Нова та Чор¬номорський; крім того, ведуться переговори про створення міждержавного заповідника Карпати, що буде охоплювати території Українських, Польських і Словацьких Карпат, 1576 заказників, 2642 пам'ятники природи, 559 заповідних урочищ.
Будь-яка тварина - це багатовіковий витвір еволюції, і кожна з них має однакове з нами право м й виконувати певну роль у взаємозв'язаному світі.
О Скарлатто
3.5.7. Природні ресурси
Людина в своєму житті й діяльності користується природними ресурсами. До них належать: біологічні (повітря, вода, харчові продукти), мінеральні й енергетичні (руди металів, нафта, вугілля тощо), кліматичні, простір для життя, генетичний фонд.
Ці природні ресурси поділяються на невичерпні (енергія Сон¬ця, океану, вітру, а також умовно повітря й вода) та вичерпні, куди входять відновлювані (рослинний і тваринний світ і родю¬чість грунтів) і невідновлювані (життєвий простір, корисні копа¬лини й енергія рік).
Біологічні ресурси необхідні для життя людини, задоволення її фізіологічних потреб. Такі з них, як повітря й вода, могли б вва¬жатися невичерпними, настільки вони великі за масою. Проте людині потрібні повітря й вода певної якості, а сьогодні в зв'язку з антропогенним забрудненням і повітря, і вода в багатьох ді¬лянках Землі вже втратили свою первісну чистоту, а то й стали малопридатними чи й зовсім непридатними для життя. Харчових продуктів для надміру зростаючого населення Землі вже стало невистачати, до того ж вони в багатьох районах Землі теж стають все більш забрудненими пестицидами, хімічними сполуками, шкідливими для життя, радіонуклідами. Крім усього, як вже вказувалось вище, існує певна межа використання продукції біот, певна «норма» для людства, яку воно сьогодні все більше по¬рушує.