Охорона і збереження природи всього живого на землі
Концентрація великої кількості людей у перших містах супро¬воджувалась активним винищенням лісів навколо них (деревина йшла на будівництво, випалювання цегли, паливо, виготовлення знарядь праці, транспортних засобів, меблів тощо), спустошенням луків, пасовиськ, виснаженням сільськогосподарських угідь. Міс¬та перетворилися на райони екологічних напружень. Урбанізація стала негативним екологічним фактором.З кінця XVIII і до першої половини XX ст., коли почався бурхливий розвиток фізики, хімії, техніки, були винайдені паро¬вий двигун, електричний мотор, освоєна атомна енергія, в небо піднялись перші літаки, Європу й Північну Америку обплутали тисячі кілометрів залізниць, а кількість населення перевищила 3,5 млрд чоловік, розвиток негативних екологічних явищ став глобальним, хоча ще й не мав кризового характеру. Основними особливостями взаємовідносин людини з природою в цей період були активне «підкорення природи», боротьба з нею, хижацьке споживання всіх її ресурсів із упевненістю, що вони невичерпні.
Друга половина XX ст., особливо останні 35-40 років - це період атомної енергії і комп'ютеризації, особливістю якого є ак¬тивний розвиток другої глобальної екологічної кризи. До неї призвели суперіндустріалізація, суперхімізація, супермілітариза-ція, суперспоживання і, як наслідок, перевиснаження природних ресурсів і перезабруднення довкілля, початок деградації біосфери.
Важливою особливістю останнього періоду є також поява спо¬чатку окремих вчених, а потім колективів учених і значної кіль¬кості громадських «зелених» організацій і рухів у всьому світі, які, усвідомивши значення природи для життя людини, необхід¬ність її збереження і раціонального природокористування, ви¬явивши тісні зв'язки між здоров'ям та добробутом людей і здо¬ров'ям та різноманіттям природи, почали активну боротьбу за охорону й збереження довкілля. Розпочалося міжнародне співро¬бітництво в галузі охорони його; були досягнуті важливі еколо¬гічні угоди, більшість держав прийняли важливі природоохоронні закони; широким фронтом розгорнулася екологічна освіта.
Незважаючи на певні досягнення в галузі природоохоронної діяльності в окремих країнах (Німеччина, США, Китай, Японія) і поширення серед людей занепокоєності станом природи своїх регіонів та біосфери в цілому, XX ст. закінчується поглибленням глобальної екологічної кризи, надзвичайно низьким рівнем еколо¬гічної освіти й свідомості у більшості населення, подальшим нарощуванням промислових та сільськогосподарських виробни¬чих потужностей з одночасною нещадною експлуатацією всіх видів природних ресурсів.
Нова екологічна криза в історії людства є глибшою і трагічні¬шою, і подолати її буде надзвичайно важко. Вона призведе до значних міграцій народів і, як вважають провідні вчені, може спровокувати війни, інші соціальні потрясіння локального, регіо¬нального і навіть глобального масштабу. Тому залишається одне: почавши з забезпечення високого рівня освіти народів, загальної культури, високого рівня екологічної свідомості, технологічної дисципліни виробництва і науки, поступово, але якомога швидше перейти до нового способу життя суспільства - високоінформаційного, з могутнім колективним інтелектом, здатного організува¬ти свій стабільний розвиток у злагоді з Природою.
Ми отримали в спадок невимовна прекрасний і бага¬тообразний сад, але біда наша в тому, що ми погані садівники, що не засвоїли найпростіших правил са¬дівництва. Із зневагою ставлячись до цього саду, ми робимо це з благодушним самозадоволенням неповно¬літнього ідіота, який шматує ножицями картину Рембрандта.
Джеральд Дарелл
3. Основні принципи економіки природокористування
Під природокористуванням в наш час розуміють сукупність усіх форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу й заходів збереження останнього. Сюди входять: видобування та переробка природних ресурсів і їх відновлення; використання й охорона природних умов життя; збереження та відновлення, раціональні зміни екологічного балансу природних систем. Узагальнюючи, можна сказати, що природокористування - це сукупність дій людства на географічну оболонку Землі.
Як сфера знань природокористування включає в себе елементи природних, суспільних і технічних наук.
Природокористування може бути раціональним і нераціональ¬ним. Раціональне - це високоефективне, розумне господарюван¬ня, яке не призводить до різких змін природно-ресурсного потен¬ціалу і підтримує та підвищує продуктивність природних комп¬лексів або окремих об'єктів, їх красу. Нераціональне - це таке, в результаті якого природа втрачає здатність до самовідновлення, саморегулювання й самоочищення, порушується рівновага біоло¬гічних систем, вичерпуються мінеральні ресурси, погіршується виконання рекреаційних, оздоровчих та естетичних функцій при¬родних об'єктів. Нераціональне використання може бути як на¬вмисне, так і випадкове чи супутнє.