Охорона і збереження природи всього живого на землі
Кожна країна визначає свої норми природокористування в ме¬жах своєї території. Але в останні роки у зв'язку зі збільшенням транскордонних перенесень різних забруднень, а також таких національних видів діяльності, які шкодять всій планеті (вирубка великих площ лісів, випробування ядерної зброї, розширення атомної енергетики тощо) дедалі більше уваги приділяється під¬писанню міжнародних угод про методи й норми природокористу¬вання. Яскравим прикладом цього може бути пакет міжнародних природоохоронних документів, прийнятих на форумі в Ріо-де-Жанейро в 1992 р.Людство вступило в такий етап екологічного розвитку, коли економічний ефект визнається реальним лише з урахуванням екологічних наслідків і обмежень.
Дуже прикро, але в нашій молодій державі на тлі економічної кризи, важких проблем продовольчого й житлового забезпечення, суперінфляції, розгулу злочинності, дефіциту товарів проблема комплексного й кардинального екологічного оздоровлення постій¬но відкладається, не вирішується проблема раціонального приро¬докористування, а кількість аварійних ситуацій збільшується.
Як вже відмічалося в попередніх розділах, незважаючи на складність ситуації, проблема виходу з екологічної кризи у нас залишається першочерговою.
Досвід розвинених країн світу показав, що могутність держави визначається перш за все високим рівнем культури і технологій, в тому числі - культури природокористування. Цей же досвід, а також досвід вітчизняного господарювання переконують, що рухатися далі шляхом старого економічного розвитку неможливо, потрібна нова концепція природокористування. Головний еколо¬гічний ресурс сучасності полягає в зміні системи цінностей і засо¬бів освоєння світу, в зміні загальнолюдського світогляду. Еконо¬мічні критерії прогресу тепер повинні оцінюватися тільки з огля¬ду їхнього впливу на «якість життя» і збереження біосфери, розвиток духовності людини. Економіка товарів поступово по¬винна замінюватися економікою інформації, а принципи природо¬користування в XXI ст. набувати нових особливостей:
1. Підхід до вивчення будь-якого природного об'єкту чи проце¬су має бути універсальним, цілісним, в основі якого лежить ідея єдності світу, тісних взаємозв'язків всіх явищ і процесів у природі, неодворотність розплати за будь-які втручання в довкілля.
2. Будь-яка людська діяльність повинна супроводжуватися думкою, що людина - частка природи, елемент її, який своїм функціонуванням не має права порушувати гармонію життєвих процесів біосфери; тільки їй належить вирішити проблему само¬визначення й пріоритету людських цінностей, використавши для цього могутній колективний інтелект і піднявши рівень духов¬ності.
3. Моделювання стратегії еколого-економічного розвитку на¬цій і людства в цілому повинно йти шляхом поліваріантного прогнозу.
Ці прогнози мають передбачити кілька співвідношень наслід¬ків розвитку нашої цивілізації: які прогнозуються і які проек¬туються; які прогнозуються, але не проектуються; які не проек¬туються і не прогнозуються. І чим демократичніше, цивілізованіше буде суспільство, тим більше гарантій вибору соціально-економічних і науково-технічних рішень з наслідками, які прогнозуються і проектуються.
4. Нова цивілізація в процесі свого розвитку повинна виробити принципіально іншу матеріальну основу - спрямування суспіль¬но-виробничої технології формування природно діючих систем, які здатні здійснювати еквівалентний обмін речовини і енергії між суспільством і довкіллям.
Економіка природокористування - новий розділ екології, в якому вивчаються питання економічної оцінки природних ре¬сурсів, негативний вплив забруднення природного середовища, процеси та явища суспільного життя, викликані нестачею при¬родних ресурсів, величезним зростанням виробництва й забруднен¬ням всіх сфер Землі. Як і в інших науках, базою економіки приро¬докористування є знання основних екологічних законів, законів розвитку природи й суспільства.
Економіка природокористування вивчає характер співвідно¬шення позитивних і негативних змін природних умов, рівні вико¬ристання суспільством природного середовища в зв'язку з ви¬робничими відносинами між людьми за даними конкретних еко¬номічних наук, а також геології, біології, ґрунтознавства, лісівництва, демографії, метеорології, гідрології та інших наук. Як самостійна наука економіка природокористування сформува¬лася в 60-70-ті роки XX ст.
У процесі розвитку суспільства постійно виникають супереч¬ності між зростаючими потребами людей і обмеженими можли¬востями біосфери. Враховувати й оцінити їх має економіка приро¬докористування, оперуючи переважно такою складовою природ¬ного середовища, як природні ресурси - елементи й сили природи, які людина може використати й використовує для своїх життєвих потреб.