Охорона і збереження природи всього живого на землі
8 появою на планеті Земля біологічного виду найвищої органі¬зації - людини, з її розвитком, розмноженням, міграціями, адап¬тацією й активізацією діяльності в біосфері почали розвиватися процеси особливого, антропогенного характеру. З самого початку поведінка людини в довкіллі стала відрізнятися від поведінки інших вищих істот особливою агресивністю і мала характер не рівноправного співмешканця середовища існування, а підкорюва¬ча, насильника, споживача, не здатного до самообмежень.Сотні тисяч років тому, коли кількість людей на Землі була обмеженою, їхній розумовий і технічний потенціал дуже слабким, а могутність Природи незрівнянно більшою у порівнянні з людсь¬кою, природне середовище практично не відчувало на собі тиску гомо сапієнса, воно легко самоочищалося і самовідновлювалося. Але минули тисячоліття, людське населення почало зростати такими темпами, досягло такої адаптації й поширення на планеті, яких не знала жодна інша популяція. Людська діяльність з часом перетворилась в могутню силу, здатну впливати на природу не лише в межах окремих районів й континентів, але й на планеті в цілому. Але свого відношення до природи, її ресурсів, людина за віки не змінила, і це призвело до виникнення глобальних еколо¬гічних кризових ситуацій.
Це проаналізовано на конкретних прикладах антропогенної діяльності відомими вітчизняними й зарубіжними фахівцями (В, Рахіліним, Л. Гумільовим, І. Кейсевичем, Р. Кейтесом, Р. Грове, К. Човдрі та ін.). У найдавніші часи - мільйони років тому (епоха палеоліту, мезоліту) - для людської спільноти було ха¬рактерне пристосування до природи, велика повага до її сил і явищ, а для людської діяльності - збирання дарів природи, виготовлення примітивних знарядь праці, мисливство, рибаль¬ство. Пізніше, в неоліті (8-4 тис. років тому), започатковане примітивне землеробство, скотарство, почалося виготовлення до¬сконаліших знарядь праці з кістки, рогу, каменю, дерева (гачки, сітки, сокири, човни, глиняний посуд), будівництво перших жител і святилищ. Основним джерелом енергії тоді була мускульна сила, вплив людини на довкілля - мінімальним і практично не позна¬чався на функціонуванні екосистем суші, а екосистем Світового океану не торкався взагалі.
Першого удару природі людина завдала з початком інтенсив¬ного розвитку землеробства й скотарства, особливо в період, коли площі земель для сільськогосподарських угідь люди почали готу¬вати, випалюючи тисячі гектарів лісів (пізній неоліт). За допомо¬гою вогню люди також полювали на диких звірів, завдаючи величезної шкоди природі. А розвиток тваринництва супроводжу¬вався виїданням і витоптуванням трав'яних масивів на великих площах аж до їх повної деградації.
На початку неоліту, коли людство винайшло лук, спис та інші знаряддя ефективного вбивства, дуже швидко, можливо, за кілька тисячоліть, було знищено мамонтів та інших крупних тварин майже на всій планеті.
Історія свідчить про наявність сумної закономірнос¬ті: популяційні вибухи чисельності гомо сапіенс, що мали місце періодично в зв'язку з його розселенням на планеті, як правило, супроводжувалися повним вини¬щенням крупних рослиноїдних тварин і птахів. 40- 100 тис. років тому у Євразії зникли мамонт, лісовий слон (5 видів), бегемот, носоріг (лісовий і шерстистий), гігантський олень, гігантська лань, шаблезубий тигр, печерні лев і ведмідь, гігантський нелітаючий лебідь та ін.; в XIII-XI ст. до н.е. в Північній Америці, а в IX-V ст. - в Центральній та Південній Америці зник¬ли гігантські лінивці (2 види), слони, гігантська лама й броненосець, бізони, лев, печерний ведмідь, гігантські птахи (таратони, лелеки, індики), гігантські черепахи (300-400 кг).
Настала перша глобальна екологічна криза (у зв'язку з тим, що було вичерпано джерело харчування). Але людство в неоліті освоїло землеробство й приручило тварин (почало розвиватися скотарство) й цим створило собі нову екологічну нішу. Це була неолітична революція свідомості й буття людства. У ці часи, як вважає акад. М. Мойсєєв, населення земної кулі скоротилося У 8-10 разів, і після цього історія пішла шляхом швидкого роз¬витку сільського господарства, тваринництва, а потім - інтенсив¬ного використання мінеральних та енергетичних ресурсів літосфе¬ри, розвитку промисловості.
З розвитком землеробства й скотарства розпочалися перші
локальні й регіональні екологічні кризи, спричинені різкою змі¬ною складу флори, фауни, грунтів, мікроклімату, різким змен¬шенням природних біологічних ресурсів. Прикладом цього мо¬жуть бути антропогенні пустелі Північної й Центральної Африки, Близького Сходу, Центральної частини Північної Америки, що виникли всього кілька тисяч років тому.
Наступний етап збільшення антропогенного тиску на довкілля приніс розвиток промисловості. Він розпочався з XV-XVIII ст., коли кількість населення перевищила 500 млн і були досягнуті значні успіхи в розвитку будівництва, техніки, хімії, почалося вивчення й освоєння Світового океану.