Державне управління у сфері економіки
забезпечити збалансованість всіх галузей господарського комплексу;
забезпечити підвищення рівня зайнятості населення;
стимулювати розвиток ресурсо- та енергозберігаючих виробництв;
захищати економічні інтереси української економіки, вітчизняного товаровиробника;
заохочувати конкуренцію;
обмежувати монополізм;
сприяти задоволенню першочергових потреб населення у товарах і послугах;
створити розгалужену інфраструктуру тощо .Функції можна визначити як основні напрямки діяльності суб'єкту, здійснення яких дозволяє досягти мети діяльності.
Необхідність розв’язання, вирішення цих завдань обумовлюється такими чинниками:
необхідністю надзвичайних заходів, спрямованих на фінансове оздоровлення господарства;
необхідністю адаптації економіки та системи управління;
необхідністю проведення активної соціальної політики з метою
пом'якшення економічних наслідків зміни системи господарювання;
необхідністю проведення структурної політики;
необхідністю проведення антимонопольної політики.
Зокрема, серйозну стурбованість викликає недостатня захищеність прав людини в умовах переходу до ринку, необхідність певної адаптації значного прошарку населення (пенсіонерів, працівників невисокої кваліфікації тощо).
В цілому можна зробити висновок, що переважна більшість фахівців вважає втручання держави у ринкові відносини необхідним і виправданим — якщо мова йде про розумні межі .
Разом із тим не можна ігнорувати й ту обставину, що надто активніше й тривале втручання держави в економіку може бути шкідливим. Особливо, якщо таке втручання є багаторічною, стійкою традицією і ґрунтується на монополії державного управління. Крім того, треба враховувати, що потрібно поступово звужувати сфери адміністративно-правового регулювання економічних відносин та змінювати форми державного впливу на зв'язки суб'єктів, що господарюють .
Виходячи з цього, слід звернути увагу на таке явище, як монополізм державного управління.
В літературі неодноразово зазначалося, що умовою створення та функціонування ринку є подолання монополізму виробників, передумовою чого, в свою чергу, є конкуренція, економічне змагання .
Із цим, безумовно, слід погодитись. Разом із тим, крім монополізму виробників, за системи господарства, яка ґрунтувалась на державній власності на засоби виробництва і відповідно до цього — на монопольній системі управління виробництвом, розподілу та перерозподілу матеріальних благ, виникає монополізм особливого ґатунку — монополізм на управління або монополізм державного управління економікою.