Державне управління у сфері економіки

Національний банк України здійснює банківське регулювання та нагляд, аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин, здійснює в межах своїх повноважень валютне регулювання та валютний контроль.

Серед органів виконавчої влади, що здійснюють управління фінансами, значна роль відведена Державному казначейству України, що утворене при Міністерстві фінансів України.

4.2. Сутність митної політики та митної справи

Після проголошення незалежності України, проведення демократичних та економічних ринкових реформ зникла державна монополія зовнішньої торгівлі. В результаті держава та її органи не вправі керувати зовнішньоторговельними відносинами, а можуть лише здійснювати їх регулювання, лише за допомогою визначених нормативно-правовими актами методів. Основні питання державного регулювання зовнішньоекономічних відносин визначаються за допомогою митної політики.

Митна політика — це складова внутрішньої та зовнішньої політики, яка визначає зміст діяльності держави та її компетентних органів у сфері регулювання зовнішньоекономічних відносин та організації митної системи і має на меті захист національних інтересів, національної безпеки та економічного суверенітету держави. 11 липня 2002 року було прийнято новий Митний кодекс України . Новий Кодекс містить найбільш серйозні досягнення міжнародного митного права, взявши до уваги зміни в соціально-економічній структурі України, позитивні сторони та недоліки попереднього Кодексу.

Експерти та спеціалісти, у тому числі закордонні, високо оцінили прийнятий Кодекс. На відміну від Кодексу 1991 року, який містив лише 164 статті, Кодекс 2002 року містить 432 статті. Він значно спростив процедури митного контролю та митного оформлення, ввів багато нових понять, деталізував значну кількість норм і правил, які раніше були сформульовані досить загально, що викликало необхідність прийняття великої кількості відомчих актів. Особливо слід відмітити принципово новий підхід авторів Кодексу до понять «митна політика» та «митна справа».

У Кодексі 1992 року поняття «митна політика» взагалі не було сформульоване, що дало можливість авторам висловлювати свої власні розуміння цього терміну.

Стаття 2 Митного Кодексу України визначає, що митна політика — це система принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі .

В основі виконання державою будь-якої із своїх функцій знаходиться політичне рішення, прийняття якого покладено на спеціально уповноважені органи держави. Після цього політичне рішення формально закріплюється у певних правових нормах і реалізується за допомогою існуючих у держави засобів впливу.

Україна визначає і проводить єдину митну політику, спрямовану на прискорення товарообігу, стимулювання розвитку національної економіки, захист внутрішнього ринку та власного виробника, а також на розвиток митної справи, відповідно до загальновизнаних міжнародних норм.

Формування та здійснення митної політики відбувається на підставі таких принципів:

Принцип єдності митної політики як складової зовнішньої політики України. Митна політика України є складовою державної зовнішньої політики і повинна формуватися у відповідності до цілей та принципів останньої, завдань захисту національних інтересів та національної безпеки. Митна політика за своїм змістом є складовою зовнішньополітичних позицій держави і в деяких випадках політична частина останніх має пріоритет перед економічною. Це має місце при забезпеченні виконання міжнародно-правових зобов'язань держави, наприклад, при приєднанні до міжнародних санкцій в рамках ООН, які вимагають припинення зовнішньоекономічних контактів з певними країнами, або виконання зобов'язань України в рамках договору щодо нерозповсюдження ядерної зброї. Задля виконання цих зобов'язань нехтуються можливі економічні переваги.Принцип єдності державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та контролю за її здійсненням. Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на її території .